Володимиру Діброві

010119
Публікація: 05.11.2023
Вірш
Завершено

О де ви, милі серцю покритки

та ніжні тонкосльозі байстрюки! -

гукаю в небо відчайдушним покриком

і роззираюся довкола з-під руки.

Нема. Нема. Невже повимирали ви,

неначе пресловутий динозавр?

Пішли на дно та обросли коралами -

Лук'ян Гервасій Опанас Назар

Параска Домна Феодора та Горпина...

Порозтавали мов торішній сніг.

Вже не писатиме про вас чудових книг

новий Шевченко... Часу безупинно

кружляє колесо - й раптовий рекетир

посаду обіймає робінгуда.

За димними стовпами ходять люди,

але червоні хвилі розкотить

новітньому пророку не під силу.

Програма оголошує прогноз.

'Веселка' видає 'Спінет і Силос'.

Хому читають (але це здалось).

І тільки по зусиллі нелюдськім,

чи з перепою дуже гидко стане:

в обличчі Джорджа бачиться Яким

і за повії абрисом м'яким

ввижається 'малюточка Оксана'.

Щоб оцінити твір, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Коментарі