Байка про викривлені відносини

Байка про викривлені відносини

Хитра лиска-комерсантка, майже собі олігарх,

Каже якось зайцю зранку: «Слухай, від сьогодні дах

Я для тебе, клаповухий, то ж податочок давай!

Все затям і добре слухай: це – за поле, те – за гай.

Тут, звичайно, усі справи ти вирішуєш свої,

То ж платити треба справно, а як ні – то тебе з’їм!»

А тут, нате, бізнес-вовчик звідкілясь раптом з’явився.

Зайцю велить стати мовчки, а сам хижо до лисиці:

«Слухай, ти тут промишляєш у моїх же володіннях.

Певне з цього вдосталь маєш, то ж ділися ти сумлінно!»

Лиска крутить хвостом лячно, та не встигла ще й кивнути,

Як із хащі дуже гучно рик ведмедя стало чути.

Він наблизився поважно, як той злодій у законі,

І сказав вовку уважно: «Ти, друже, вже від сьогодні

Готуй мені круглу суму!» Й вовк поник у важку думу.

Зайчик туди-сюди круть, а над ним лисиця:

«Від сьогодні ти – банкрут.» І з’їла зайчиська.

А вовк важко сопе в ніздрі, вискаливши зуби грізно:

«Ти, лисичко, розтовстіла та й ділитись не схотіла.

Що на це ти мені скажеш?» Й мовчки скрутив бідній в’язи.

А ведмідь лапи почухав, нахиливсь вовку до вуха:

«Оця жертва – в мою долю, а ти – геть із поля бою!»

Так і між людьми буває,

Як закону в них немає,

Одного на всіх закону,

Що служив би їм до скону.