Зілля відьмочка варила

Відьма знала, що хотіла

Й прутко взялася за діло:

В горні крильця кажана,

Ніжки півня, дзьоб орла,

Хвіст пітона й ріг козла,

Мухоморів додала,

Приперчила вовчим ликом

Та й поставила кипіти.

Варить зілля та співає -

Силу в поміч закликає.

Раптом чує - скрип і тиша,

Ніби хтось там зачаївся.

Відьма носом повела,

Що не чує удала.

Та й продовжила варити

Зілля й далі ворожити.

Варить-варить та колотить,

Щось під ніс собі бурмочить.

Чує відьма чортів дух

Притаївся в закутку.

"Милий чорте, йди но їсти!

Суп готов." А чорт аж свиснув!

З переляку - хрюк та стриб

Й почалапав, сів за стіл.

"Ти, коханий, чом сумуєш?

Не підходиш? Не цілуєш?

Я весь день те вигляда!

Де мій голуб пропада?"

Чорт з-під брів зле поглядає,

Де підвох чекать не знає.

Провинився, не згадав із річницей не вітав,

Ось сидить він та й чекає, як то жінка покарає?