
Електронні книги / #кулінарія (16)












Зілля відьмочка варила
Відьма знала, що хотіла
Й прутко взялася за діло:
В горні крильця кажана,
Ніжки півня, дзьоб орла,
Хвіст пітона й ріг козла,
Мухоморів додала,
Приперчила вовчим ликом
Та й поставила кипіти.
Варить зілля та співає -
Силу в поміч закликає.
Раптом чує - скрип і тиша,
Ніби хтось там зачаївся.
Відьма носом повела,
Що не чує удала.
Та й продовжила варити
Зілля й далі ворожити.
Варить-варить та колотить,
Щось під ніс собі бурмочить.
Чує відьма чортів дух
Притаївся в закутку.
"Милий чорте, йди но їсти!
Суп готов." А чорт аж свиснув!
З переляку - хрюк та стриб
Й почалапав, сів за стіл.
"Ти, коханий, чом сумуєш?
Не підходиш? Не цілуєш?
Я весь день те вигляда!
Де мій голуб пропада?"
Чорт з-під брів зле поглядає,
Де підвох чекать не знає.
Провинився, не згадав із річницей не вітав,
Ось сидить він та й чекає, як то жінка покарає?
...
Думка про Борщ
У борщ завжди кладу сметану,
Нехай там що – хоч сніг, хоч дощ.
Я рано вранці на світанні
Спочатку думаю про борщ.
Про інші страви ходять різні
Недостовірні балачки.
То все пусте, скажу «залізно»,
То все легенди та байки.
Ось кажуть, сало?! Так, корисно.
Але ж багато не з’їси!
Ну, кілограм… буває, звісно,
А більш не зможеш відкусить.
Національний бренд, звичайно.
Та що ж робитиму з борщем?
Але під напій горілчаний
Можливо вгамувати щем.
Біг Маки, гамбургери, суші –
То не для мене, не смачне.
Бо лише борщ, признатись мушу,
Мою увагу приверне.
Його я їстиму щоденно,
Та ще й для смаку – з часником.
Мій Борщ – мій Борг, я чую генно,
То ж не зостанусь боржником.
Немає вибору, козаче.
Альтернативи не дано –
Я зупинюсь, коли побачу
В каструлі величезній дно.
То ж не журюсь, а їм досхочу.
Є в нас «обов’язок» такий!
Хто б нісенітниць не торочив,
Наш борщ – то страва на віки!
...

Кулінарна книга поезії
Коли я про тебе згадую, насамперед
З атласних зшитків моєї пам'яті, —
Немов зодягаю в картате плаття
І роздивляюсь у тріснутім дзеркалі,
В сотні назбираних віддзеркалень,
Твою подобу. І навіть хмари
Ввижаються чорним фортепіано,
Твоєї кімнати, навпроти шафи,
Де ти приміряла весняну сукню.
В ліловім небі розгойдував вітер
Перші розквітлі галузки; світло
Торкалось ще бляклої акварелі
Землі, де от тільки вбираються в жовте
Квіти; в червоне та синє, здавалось
В повітрі вологому залишались
Сполокані промені фіолету.
Тоді видавалось мені і тепер,
Все більше у тім переконуюсь, -
Образ твій
Складався з тієї бузкової легкості
Весни з якої складався портрет
Любові до тебе. І як не дивно
Я міг порівняти любов з куріпкою,
З короткими крилами, податливо ніжною
До ловів очей, що збирались впіймати
Твою кулінарну чеснотами книгу,
Відкривши на хто-зна якій сторінці
Рецепт за назвою: "Невинна грішність".
Зрештою,
Сонце розлило узвар з ренгльотів,
Котилось до ночі крізь тепле смеркання.
Так легко, як ти одягала плаття,
Так тихо, без галасу, сліз одкровення
Надходила пошепки мить прощання.
І ми розпрощались.
15.04.2022
...
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Слава захисникам і захисницям України! ✊🇺🇦
Щира шана всім, хто невтомно боронить нашу землю від ворога, зупиняючи його на всіх напрямках і вкладаючи всі сили у нашу перемогу.
У найскладніший час ви єдиний надійний гарант нашої безпеки і нічне жахіття для ворога.
Дякуємо за вашу звитяжну працю! Повертайтесь додому живими та неушкодженими 💙💛






