Чорний Граб

– Моє Пір'я зі Сталі – здалося на Мить.

Мої Очі палають, іскряться.

Думками Чужими Душа аж кишить;

Я лечу до Свóго Палацу.

Моє Тіло то в Холод, то навпаки,

Моє Тіло мені не належить.

У Магічному Персні Моєї Руки

Сидить Те, що не втримають Вежі.

Я не зважаю, мені до Вподоби –

Всі мають Власні Секрети.

Я, може скажете, клятий чи хворий?

Демон, що має померти?

Всі ті Слова розіб'ються невинно

Об Мій Скам'янілий Погляд.

Ти – лиш налякана мною Перлина,

Вкрадена з твого ж Моря.

*Птах на Хвилину змовк,

Розгорнув свої Чорні Крила.

Зиркнув на всіх, наче Вовк,

І відчув Коливання Сили*

– Бої на Мечах вже дістали

Мою Невимовну Втому.

Моє Пір'я немов зі Сталі,

І я їду із ним додому.