Потаємини

Місяць човником в сонному озері пропливає крізь зоряну ніч,

Дивовижі вербам нашіптує, залишаючись віч-на-віч

Зі звабливими зоре-русалками, що гойдаються на гіллі,

Зачаровують дивними співами і ховаються у пітьмі,

І чатують на душі довірливі, щоб приспати і трунком п'янким

Напоїти. Звабити мріями. Та розвіяти, наче дим.

А на ранок прокинуться лілії у озерній чистій воді,

Місяць зорі збере до кошика й забере у небесний свій дім.

Тільки верби сумні пам'ятатимуть ті мелодії ночі чудні

І гілля своє звернуть до озера, щоб піймати русалку на дні.