Потаємини

Поглянь, як гарно в моєму світі,

Де квітнуть чорні, мов ніч, троянди

І сині, неначе смуток, мальви

За сонцекраєм стрічають вітер.

Почуй, як дзвінко співає пташка

Пісню про щастя і втрачені мрії.

Ти заблукав у гіркій безнадії,

Ополовинивши із трунком чашку.

Я не шукатиму жодних пояснень

І не чекатиму на твою віру,

В своєму світі вітатиму зливу,

Що нарече мій сад прекрасним,

Змивши останній грим з наших масок.