Потаємини

В твоєму саду дозріває печаль,

В моєму - причинне щастя.

Троянди колючі роздерли вуаль,

Зірвали красиву маску,

⠀

Що закривала шрами й синці

На обличчі старого світу.

Мовчать вже ікони і мудреці,

Зникає примарне літо.

⠀

А ми стоїмо на порозі чекань,

Вдивляємось в забобони,

Ти вже не плекаєш ні мрій, ні бажань,

А я їх тримаю в долонях.