Пісня русалки
Чи чули ви, що край села,
Поміж озер і довгих балок,
Де соловейко не співа,
Рибалки бачили русалок?
Поночі їх потворний сміх
Луна розносила по полю,
І лихоманило усіх
Від тих пісень про злую долю.
Тієї ночі місяць спав,
Укритий хмарами у небі.
А серед тиші хтось співав
Журливо, стоячи на греблі.
Чи то дівчина молода,
Чи мара, мавка, сновидіння?
А як русалка це страшна,
Чого гризе її сумління?
«Ой, сивий місяцю, - співа, -
Що ж я, сердешна, наробила?
Своє дівочеє життя
Так прикро в річці утопила!
Страждала я – що те буття?
Тюрма похмура без віконця.
Та зараз все стерпіла б я,
Аби хоч раз побачить сонце!
Молю, як чуєш ти мене,
Хоч душу цю прийми до себе!»
Коли наступний день мине,
Знов руки простяга до неба…
І кожну ніч посеред балок
Все чути тихий плач русалок.
Щоб оцінити твір, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.