Поле крові

ішов собі як та харитя

і ніс мотузочку в руці

а хмари корчило сердито,

лежало поле в молоці

нероз’яснимого туману.

лежав гаманчик у кармані.

в житах, посталих до небес,

як божевільний, бігав біс,

а янгол плакав і крилом

плескав надломленим, тікаючи.

і чорт ловив у сіті каліча

і недоловлював назло.

і підпадьомкав полохливо

в житах, посталих до небес,

цей ангол, і тріщали крила.

і все ганявся чорний біс,

а я ішов, в руці мотузочка.

моя стежина вилась, вужчала

аж поки зовсім шлях пропав.

і я ішов заки не став.

в землі щось чавкало й гуло

і лазили чорти по норах.

свинячим пхалися мурлом

і блимали до мене скоро.

а янгол плакав і боявся

тримав крило, неначе віяло,

й зорив у небо багровіюче.

та бог у небі не з’являвся.

а я ішов собі житами

важкий і чорний наче камінь

і мене демони лякались

і жито попелом лягало.

і лазили чорти здорові

попід землею по дірках.

і шлях мій був на поле крові

і гордовитою хода.