Кохання

Моя історія почалась з троянд

Сто одна. Банально, але що маємо.

Стільки на побаченнях я облазила веранд,

І стільки ж об‘їздила вулиць трамваями.

- Аїдо, тобі не личить кохання,

Ну, дійсно, що за дитячі ігри.

Для тебе це ніби спортивні змагання,

Наче наввипередки біжать тигри.

Знаєш, я здивований, що ти покохала,

Навіть твоє ім‘я говорило за тебе

Не було такого, щоб ти когось біля себе тримала.

Тебе від цього все всередині зішкрябе.

- Ти не розумієш, Хан наче мій.

Він сміється у моїй гримерці

Наче не боїться моїх змій,

Що ховаються десь далеко у серці.

І це дивно, бо всі від мене тікали,

А він про почуття свої пише - не один сувій.

І поки мене нещастя спіткали,

Він боронив мене в душі своїй.

Здається, кохання настало

Через кілька складних та довгих років.

Та всі біди тихенько зникали

Після сталевих Ханових почуттів.