«Обійма калини...»

***

Місячний промінчик

Мацає ногами

Стежку,

Чи дорогу --

Он руками він

Оперся

На паркані

Рам

І в зажурі

Тінь крива, химерою

Живою --

Перехрещує картину :

Ясінь обійма калини стан..,

А, чи це -- лише, ілюзія

При ночі :

Стогне сич далеко,

Плач із темені зове-пуга,

Сонно розкидала коси

Верба,

Якби була в неї

Ще якась журби

Сльоза

Й повний місяць

Тихо на узбіччі --

При дорозі розстеляє

Рушника..,

Положитись вже пора йому --

Лінивцю,

Як козацька величі

Душа,

А далеко зорі

Заблукали --

Смугою встелили

Чумаченькам шлях доріг,

Щоби їхали і в ночі

Не блудили,

Бо чекає дома

Короваю хліб,

Як житній стіг

Й

Місячний промінчик

Мацає ногами

Стежку,

Чи дорогу --

Он руками він

Оперся

На паркані

Рам

І.., в зажурі,

Тінь крива химерою

Живою

Перехрещує картину --

Ясінь обійма калини

Ніжний стан...

-----------------------------

04.12.2023; Paris (Aurora)

============================

(!!!)

Автор :::

Катинський Орест

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000144

(Katynskyy Orest)

=============================