Нявка

В літній вечір на Івана,

З лісу нявка виглядала,

Біле тіло, чорні коси,

Золотий вінок в волоссі.

Виглядала, чарувала,

Роси з тров собі збирала

Тонку нитку нявка мала,

Тай намисто назбирала.

Дам намисто тій дівчині,

Що зі мною в ліс полине,

Буде в лісового пана,

Як царівна пишно вбрана.

Та дівчина-сиротина,

Буде мені сестра нині,

В лісі будемо кружляти,

Юних хлопців лоскотати,

Місяць стане нам за брата,

Будем з ним пісні співати,

Розільєм сріблясті води,

Щоб нам було до вподоби.

Вже намисто назбирала,

Нявка дівчину спійняла,

Обнялись, поцілувались,

За рученьки швидео взялись.

Була б дівчина русалка,

Тепер стала ніжна нявка,

З братом місяцем співає,

Нову сестру виглядає.