шахова пригода

******така собі шахова небилиця...трохи казкова

ось клітка біла.

і чорна поруч.

одна за одною

у цьому полі.

ушир та довгість

це поле воєн.

там б'ють потужні

в розгоні дзвони -

у ярмарковий

марнотний галас

дзвонять заклично,

дзвонять благально.

і на горголях

хитає вітер

тіла льодові

(морозу витвір).

там пішаки,

слони і коні.

там ферзь поважна

немов з ікони.

і як фортеці

ладьї доладні -

міцні,

муровані

та нездоланні.

король безсилий

в розгубі звичній

благає Бога,

сльоза у відчай!

в біді, в халепі

його високість -

льдовосніжний

навколо окид.

у рокіровці

він долю лає -

немає ходу,

ходи немає!

страхає шахом

пішака грізний.

вже звів шаблюку -

щоб знять корону!

і зняв корону

та з головою.

хвалила ферзь його

- ...ти славний воїн!

гучна звитяга

в війні черговій!

король був пишний

та гоноровий

на клітках чорних

та клітках білих.

а все ж пустий був,

крикуль безкрилий.

тому тебе ми

повісим, воє.

хай б'ють потужні

в розгоні дзвони!

на нашу честь

на цьому полі.

в усі усюди

нехай глаголять

про перемогу

ферзі в двобої -

народ звільнили

ми!!!...з недолі...

...південний вітер

у потепління

про се повідав.

сльозою мління.

бурульки впали

прозоро - каплі

у кучугури,

замети чорні.....