Старенькій.

Глибокий слід невидимих плугів

О, краща доле - ти непозичима...

Як зморжки ці - свідоцтва тяжких днів

Обличчя розорали під очима!

Життя твоє читаю я із них

І бачу похоронку серед поля

Не видно сонця, навіть вітер стих...

У тиші чуть твій плач як докір долі

В крегкій надії милого все ждеш

Від вечора в сльозах і до світання

І бачу як ти дітям віддаєш

Черствий окраєць з тирсою останній.

Хоч рідко, та бували вечори

Коли ти перед люстром забувала

Що норми відробила півтори

...Й квітисте з шовку плаття одягала.

Й забувши, що недавно ще була

В тяжкім ярмі фуфаєчнім одіта

У вальсі по землянці ти пливла,

Прекрасна мов богиня Афродіта

Життя твого я бачу круговерть

Було там радості і щастя мало

І бачу, що боїться навіть смерть

Те обірвать, що ти в житті пізнала.

В. Самотар

початок 90х-17.10.2023