Молитва в утробах київського метро
000107
О всемогучий Отче Боже
Я бачу, що не по нутру
Тобі, поліції, прохожим
що ки́ктями підлогу тру
Мені у кухоль мов образа
Летять блискучі медяки
Я не скоривсь в бою ні разу
Не вмер... І мушу в жебраки?
Візьми до себе Бога ради
Мене з бездушних безнадій
Або хоча б той камінь ззаді
та знизу де сиджу зігрій
Таких як я, як в морі солі
Синів України- Русі
Щоб зрозумів ти ці́ну Волі!
Зійди до мене - Сядь проси!
В. Самотар
12.10.2023
Щоб оцінити твір, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
⋯