Як папи в древнім Авіньйоні

Як папи в древнім Авіньйоні

По повелінню королів

Томивсь він, маявсь в павільйоні

Між повних їствами столів

Поет удівсь у вишиванку

В один із зимних вечорів

Мав веселити до світанку

Їх - новочасних королів

Ішов туди не без принуки

Не за вино і булки хруст

То ж з горла тріснутого звуки

Вмирали не досягши вуст

І він мовчав - ворона біла,

Упертий блазень, баламут...

А гості випили й поїли

І на десерт ще й ві́рші ждуть

Та він сьогодні не в ударі

Мізки його горять тепер

Томивсь Христом розп'ятим в храмі

Їх очі - цвя́хи між ребе́р!!!

«Осіннім вальсом» рвавсь Шопена

В вікно із тісняви задух

Кров вирувала в струнах-венах

І на протест піднявся Дух

Зродилось те єдино вірне

Чому батьками є Талант

Свободи Слово, непокірне

У римах чистий діамант:

«Вірші – не лиш душі окраса,-

Нещадна зброя, вірна рать,

Це особливий простір в часі

Я їх не буду продавать!»

...Він гордо йшов крізь сонм гидливий

Клієнтів дармових корит

І знав, що в тих з вином і пивом

До віршів зникне апетит

В. Самотар 6.10.2023