Осінь

Люблю я Осінь теплу, не сльотаву

Не затуманену володарку дощів

Прекрасну Леді в шатті золотавім

Яку в тобі розглядіти зумів

Тебе зустрів я в бісері шипшини

В рубінах яблук, в жовтім листі лоз

У срібному ажур’ї павутини

І в соромливій ніжності мімоз

Кетяги виноградні - пишні груди

Дари багаті роздають сади

І посмішка калинова усюди

Мани́ть звабливо в зимні холоди

Під музику Вівальді ти танцюєш

Гарячим листям кленів у вітрах

На золотому скакуні гарцюєш

По горах, по яругах, по горбах

Ти зва́ла чи на сповідь чи розмову

Ми йшли з тобою між красунь беріз

Сльози́стий дощ на талію медову

Стікав з твоїх тугих, розкішних кіс

Ти як сестра мені як рідна мати

Як зріла жінка - знаєш смак життя

Дозволь, мені вірші тобі складати

Подарувать своє серцебиття!

Моя хода є поруч із твоєю

Стерниськами неораних полів...

Я в Осені своїй понад землею

Злітаю Творчістю мов рідний брат вітрів!

В. Самотар 20.9.2023