У глибині невблаганної ночі

У глибині невблаганної ночі

В музиці дивньої гри до нестям

Чорні із жилками золота очі

Пристрастним снились мені каяттям

Привид туманний далекий, тягучий

Поклик могутній у складках часів

Як невблаганно солодко-болюча

Згадка-тортура з непрошених снів!

Сниться один із містичних обрядів

Вічний спокусник, в пропащій глуші

Танець в праматері смілім наряді

Зродений в грішній, бешкетній душі

В танці торкаюсь вустами палкими

До нецілованих зроду грудей

Між поцілунки ховаються рими

Служки безумних, нестримних страстей

Жар безвідмовності живить багаття

В ньому згорає омріяний гріх

В ніжні долоні як в листя латаття

Падаю й то́ну в цілунках твоїх

Як знавіснів вже цей сон недолугий...

Ранок благаю хай він помине...

Хтось наді мною придумав наругу

Сном у колишнє вертає мене

В. Самотар

18.7.2023