Кап"""ц

Ви знаєте? Я інколи чманію

Від тих новин і дописів щодня,

І мозок мій, ну просто шаленіє

Як бачу, як ми котимось до дна.

Не знаю, кому вірити напевно,

Та мабуть лиш тому, хто пережив,

Оті окопи, ті бої смертельні,

І чудо, що залишились живі.

І точно ще повірю волонтерам,

Але не всім. А тим, хто кожен день,

Тримає міцно тил, як навіжені,

А не кладе людського до кишень.

А знаєте, як круто ще буває?

Коли іду і бачу у містах

Крутих мажорів, тупо що бухають

А в нас сафарі. ловлять на живця.

Думки бувають, що сама я зможу?

Несправедливість бачу тут і там.

Невже те зло ну просто переможе?

Я лиш людина, смертна серед хмар.

Та бачу очі, що вогнем палають,

Та бачі руки, що у мозолях,

О, ні! нас просто так не поламають.

Пшеницею зростемо у полях.

І на кінець. Я вірю в силу Божу!

Я вірю, що розплатемось усі,

За всі гріхи, сховатися не зможем,

Не допоможуть гроші в гаманці!