Я вірю в дива

Півтора року тому мій чоловік пропав безвісти. Ми були щасливі до нестями, але час іде й жити спогадами стає все важче. Знайомі впевнені, що годі сподіватися на диво – треба ловити момент, думати про майбутнє, вгадувати натяки долі. А я… Дурна, інакше й не скажеш. Кохаю. Вірю. Чекаю. Будь ласка, донатьте ЗСУ і волонтерам. І, будь ласка, завжди пам'ятайте про те, що #RussiaIsATerroristState