Я вірю в дива

Півтора року тому мій чоловік пропав безвісти. Ми були щасливі до нестями, але час іде й жити спогадами стає все важче. Знайомі впевнені, що годі сподіватися на диво – треба ловити момент, думати про майбутнє, вгадувати натяки долі. А я… Дурна, інакше й не скажеш. Кохаю. Вірю. Чекаю.
1502360
Публікація: 30.12.2021 - 11.08.2022
Оповідання
Завершено
Сторінок: 35
Символів: 52 139
1379
2252
3248
4254
5241
6244
7242