Немає рівності між нами від народжень

Немає рівності між нами від народжень

Та ось прийшов невідворотний час

У сповідях своїх таЇнство сходжень

З душі читали четверо із нас

Був перший гідний щирого респекту

Поет надхненний, прагнув до зірок

Його могутній імпульс інтелекту

Рвав в клоччя світ неправд і помилок

Той другий за сиріт і вдів наругу

Незламний йшов у бій, не знав про страх

Усе життя він не знімав кольчугу

Суворий загартований в боях.

Такі як ці , запалюють нам зорі

В долонях піднімають сонця диск

Вони завжди на сторінках історій

Для них гидким є навіть слово зиск

Десь на найвищому плато планети

Нічого іншого не відав у житті

Колінно, жертвенно молився третій

Він все життя провів на самоті

Для нього шлях - бар’єром нездоланним

Його метою спокій, що довкруж

Покірний і смиренний мов закланний —

Душа висока проміж грішних душ

Четвертий з них , таких стрічаєш часто

Звик до ярма, не прагне волі він

Покірливий несе свої нещастя

В світ затишків і безвікóнних стін

Шлях без мети понурий, непрозорий

Душа без мрій застряла у багні

Вона бриде покірно в лепрозорій

Хоча спасіння в іншій стороні

...Чотири поряд сповідались різні

Я придивлявсь в сплетіння пуповин

Й прозріння думку стиснуло залізно

Не четверо їх там, а суть один!!!

І я спитав: «Мені скажи ти, Боже,

Навіщо грішним по землі іти?

Хто гідно шлях мені пройти поможе?

Й чи хватить сил за чотирьох іти?»

Бог відповів, що шлях такий є щастям,

Й добавив він, - мета шляху проста,

Пройти крізь буревії і напасті

Щоб у житті зустріть свого Христа!

В. Самотар

16.3.2023