В липкому сні, в гонитві божевільній

В липкому сні, в гонитві божевільній

Між троном і прикутим до весла

Життям ти йшов в чаду, в якімсь похміллі

Таланту душогуб. Раб ремесла

Нуждар дрібний у броунівськім русі

Губив ти слід свій у чужих слідах

Світ марних мрій вітри деревотруси

Розвіяли мов порох по степах

Від ремесла твої змарніли руки

Свята змололи будні жернові

Не слово благославне, а науки

В світах Європ гніздились в голові

Струхніли східці жданих п’єдесталів

І інше чим платив без каяття

Твоя гординя душу обікрала

Невже ж це важливіше за життя ?!

Кому служив не можеш ти й згадати

Чому служив, те вмерло між терпінь

І тільки шлях до батьківської хати

Живе в молитвах між благословінь

Шевченка вірш тобі читала мама

А на стіні висів його портрет

І ти проснувсь, душа відкрила браму

Ту за якою жив в тобі поет

Ти вже не раб, володар ти надхнення

Плекаєш словом сходи ярові

Бог на шляху твоїм благословеннім

В перлинну житницю поклав слова живі!

Підтримуй словом дух святий горіння

Хай ПРАВДА ствердить твій наступний крок

Про батьківське не забувай коріння

І Батьківщині свій сплати оброк!

В. Самотар

15.3.2023