СВОЇМИ ЖИТТЯМИ

Щоооож. Мабуть цей текст можна легко охарактеризувати такою сентенцією: "Аркуш на конкурсі запросив українську ідею, у квантовій обробці? Будь ласка. Ось вам МАКСИМАЛЬНО українсько-ідейний текст!" Максимально. Тут навіть кляті росіяни розмовляють українською, на що в кінці є відповідна зірочка/пояснення. А якщо без жартів, то ми маємо якісну, не без пропагандистського ухилу, націоналістичну фантастику. З доброю порцією квантовості, подану через взаємодію з українськими же паралельними світами. Написано дуже якісно. Можливо, чисто мені, почало трошки злипатись від українськості, але все без шароварщини та на високому рівні. Українці круті, мають мультивсесвіт, воюють, вмирають, тут таки перероджуються в ... тадан! Українців. Дівчатка найгарніші, природа найрізноманітніша. Москалі - гівно. Все. 5 + + +

Дякую за коментар! Але, вибачте, не зрозуміла: Вам справді сподобалося оповідання чи це сарказм?🤔

Жодного сарказму. Це гарний текст! і оцінка повністю відповідає моєму баченню теми!

Дякую! Підняли настрій)))

Зомбованих кацапів неможливо переконати! “Чисте серце” в таких - це безглузда нісенітниця. Дуже дратує, що на патріотичному конкурсі головна героїня - москалька, яка раптом виправляється. І тут гг навіть не мирна одноклітинна істота, що жила “внє палітікі”, а падлюка, яка аж фонтанує тим рашистським лайном, що їй показали по зомбоящику. І починає “виправлятися” вона чарівним чином саме в той момент, коли наші військові знаходять її пораненою. За це твір вартий дискваліфікації. Оцінка 0.

Твір, вартий дискваліфікації, не пропустили б на конкурс.

Абсолютна більшість - не здатна, з цим я згодна. Але ж є і партизанський рух, і батальйони, що воюють на нашому боці. Сьогодні, наприклад, у Ярославлі знищили релейну шафу на залізниці. Я працювала довгі роки на двох роботах, щоб купити квартиру, обладнати її, влаштувати затишне "гніздечко" - і ракета вдарила за метр від моїх дверей. І в мої роки вже смішно сподіватися знову придбати своє житло. Тепер я живу по чужих кутках і не знаю, чи не опинюся одного дня на вулиці. В мене більше немає дорогих серцю речей, які кожна людина збирає протягом життя. Моя мама без труни, без відспівування просто закопана на кладовищі. Я вже дуже довго змушена вживати ліки, щоб заснути хоч на кілька годин. Я знаю, що це все - через них. Але я не хочу бути такою ж. Я молюся, щоб мою душу не залила сліпа ненависть. Бо то мойже сталось, я була готова гризти їх зубами, і це ледве не довело мене до психозу. Я зрозуміла, що втрачаю людську подобу. Я не збираюся після війни (може ж, доживу, дасть Бог) спілкуватися з ними. Я - за закриття кордону з ними взагалі. Але, шановний коментаторе, я хочу залишитися людиною. І радію кожному прояву людяності у кожній живій істоті.

Вітаю! Готовий поділитися враженнями від вашого твору. Сюжет: настільки неочікувано, що слів бракує. Вашу роботу можна поділити на три частини, де кожна унікальна. Бачив тут жаліються на гг. Чесно кажучи, у мене цього не було. Варто залишатися оптимістами. Взагалі описати трагедії війни – це не просто. Потрібно мати силу волі, тому висловлюю свою повагу вам. На моменті з будинком розчулився. Та й узяти таку гг теж виклик. Ви сміливець, а таке потрібно шанувати. Атмосфера: квантовий елемент вписано чудово на мій гуманітарний погляд. Новизна: ну такого я ще не бачив, тому тут дуже добре. Однак є зауваження. Це не тільки до вас, а й загалом до тенденції. Ось рядки про те, що земляни відсталі, а жителі інших планет обов’язково розвинутіші. Це наче внутрішня мізогінія(тільки забрати другу частину, що означає "жінка", та додати "людство". Пробачте, грецьку не знаю, тому особисто замінити термін не можу). І це зустрічається постійно. Інші кращі, а ми гірші. Та ще й потім додали, що українці "раю" насправді на половину змішаної крові. Не всі, але все ж. Мені б хотілося, щоб ми мали більше поваги до себе. Структура: тут питань немає все чітко та зрозуміло. Помилки: були дрібні моменти, але це, мабуть, просто не помітили. Надто довгі речення. Втрачаєш сенс, доки доберешся до кінця. Отже, твір мені сподобався. Він не тільки вмістив у собі квантовий елемент, а й подав цікавий сюжет, що об'єднав наші реалії з фантастикою. Дякую за чудове оповідання! Бажаю успіху!

Дякую за змістовний і дуже приємний коментар! Щодо "ми гірші" - можливо, діється взнаки щем від того, що людство погано дбає про свою планету, не цінує в достатній мірі саме диво існування ЖИТТЯ... Люди не погані, а якісь "сплячі", мов діти. Тому й хочеться, щоб хоч хтось уже, нарешті, став "дорослим". Якщо ще й досі не ми, то хоч хтось. Але то особисто моє пояснення такої тенденції😊 Ще раз - ДЯКУЮ! Після розкриття авторства обов'язково зайду на Вашу сторінку)))

Чудово описаний характер рашиста, який не хвилюється за дружину, яка загубилася на великій глибині у морі, а відразу починає думати, що вона його зрадила. І як він живе у срачі без неї. Раджу попрацювати над чергуванням й/і/та; з/із; у/в. Відловіть, будь ласка, росіянізми. Виписала декілька, але не всі: Часто правильно щодо відстані та подорожей: до чогось/когось, а не в/у щось. Не «от», а «ось». Не «які-небудь», а «якісь».

Нормальні персонажі, нічого їм не бракує. Сподобалися чіткі характери, чіткі патерни поведінки. В цій історії все на місці і багато-що викликає огиду. Так чоловік Ніни хвилюється лише за винахід, хоча зникає не тільки він, Сама ж Ніна виливає на мешканців вокзалу усі ті фейки, які чула раніше. Подобаються спецефекти:тіль тварини над головою, темрява, тиск води, відчуття теплоти, коли Ніна очуняла, особливо порожні капюшони. Правдоподібно і гостро зображено попадання Ніни у село . Навіть трохи трилеру про те, як її зустріли рашисти. Може й.добре що вона не вивчила мови, не зрозуміла б всього соку ситуації, не дійшла б до адекватності самостійно… Хоча, як на мене в тій ситуації зроблять правильні вчинки одиниці кацапів,(адепт повної в них невіри, вітає вас) Загалом вийшло гарно і досить потужно у кінці.

Дякую за розгорнутий і дуже приємний коментар! А щодо невіри - вже розумію, що дійсно правдоподібніше б було зробити Ніну якоїсь іншої національності...

Якесь двояке відчуття після прочитання. З одного боку хороша росіянка, на історію якої чесно кажучи всерівно. От зовсім вона в мене співпереживання не викликає. Хоча казочка хороша, так). З іншого боку виходить що половина з наших найкращих людей не зовсім наші. Якось це трохи сумно. І дещо в мене не стикується. «Виявилося, що вся планета не може бути санаторієм». Зовсім не применшую принад України, але ж існуює безліч красивих місць на Землі, то чому ж саме Україна?

Дякую за увагу! Чому саме Україна? Бо свого часу поносило мене світом, є з чим порівняти😊. Так, місць красивих дуже багато, але ж саме місць))) А в нас вони як ніби зібрані концентровано))) І, мабуть, дається взнаки вимушена евакуація і біль за розстріляним домом... А щодо людей, то 'паралельники" ж створили наш світ, і те, що вони серед нас і нас підсилюють - то тим і формують націю з особливими рисами. Можливо, мені не вдалося правильно донести цю думку?🤔 Іноді ж "проскакуєш" те, що тобі видається зрозумілим))))))) Щодо росіянки - то там справді хотілося зробити акцент не на ній, а саме на їхній зазомбованості. На жаль, результат цього явища довелося відчути на собі. Ще раз дякую за коментар!

Та ні, таки вдалося донести думку, я саме з нею і не погоджуюся) Адже по факту українці самі сформувалися як народ, без жодного підсилення. І ці унікальні риси результат довгих історичних процесів. А у вас виходить, що це не ми такі молодці, а паралельники допомогли. Якось так. Щодо зазомбованості, то дуже радію, що вам вдалося її подолати!

Але якщо вони самі створили цю планету, що заважало її зробити всю раєм?

Не знаю) Чомусь виявилося, що вся планета не може бути санаторієм. Можливо, через природні умови, які мусять змінюватися відповідно до широти?🤔