Сонет ІІІ

Жертовник сну в її глевких очах,

Займає дух паломника сліпого,

А в них безодня, а над нею птах,

Холодні води, що на дні морському.

Ти вільний зір приковуєш до вуст

Тримаючи усесвіт на бретельках,

І як слона поймає дикий муст

Заходишся від безуму та спеки.

Для пристрасті в тобі розкішний храм

Що губ вбира’ вологі поцілунки,

І волю надаєш палким рукам,

Вихлюпуючи від конання звуки.

І стільки б жертв принести не зумів,

Цінніш’ за все – багаття вічних слів.

23.12.2023