Результати конкурсу 🇺🇦⚡️ Квантова Україна ⚡️🇺🇦

Електронні книги / #слова (31)

СЛОВА

Заховані слова в безоднях книжних,

вражають мушлі між кристалів кварцу.

Пірнаючи, знаходимо перлини.

Звичайно, на глибинах дуже важко.

Збираємо найлегше, на поверхні,

колишуть хвилі зрушене із мулу,

та хочеться яскравих слів, таємних,

щоб їх не тільки слухали, а й чули.

І розум омивали, наче медом,

звучанням розбудили духом сонних.

Шукай! Хто цінне віднайде, крім тебе?

Чаруй, а світ най затамує подих.

...

dracena72Natalka

Слова повинні бути промовлені

Слова повинні бути промовлені.

Хіба ти не чуєш, як відчайдушно

Намагаюсь придумати для тебе пісню;

Як перебираю просіяні слова, що ходили із уст в уста

Випиваючи з перевернутого келиха неба причастя терпких історій.

Хіба ти не чуєш шепіт отих сторінок, що витають над нами!?

Вони тільки й чекають,

Аби поселитися в бібліотеці твоїх грудей,

Щоб хтось пострушував їхній попіл у ніч

Читаючи сни одкровень, змотуючи тумани нітратних плівок,

Розкопуючи книги, мов складаючи колони

З уламків коннелюр патетичного храму вічності.

Хрестик на твоїх персах колихається

Повторюючи порух коштовної люстри серця

В нефах грудей, що переливається нотами

Після гобою бажання.

Коли воно роздивилося сонце і розправило пелюстки,

Поночі, я вливатиму промені поетичної згадки йому

Зриваючи шовковий цілунок, як свою плату.

Коли опускається паволока ніжності

І тебе пробирає щемливий спогад,

Ти зодягаєшся в оксамит.

Слова розшивають бісером підібгане плаття:

«Любов»,

«Переливи»,

«Ще»,

Розкажи мені ще про сплави до мого серця.

Звідки, скрадаючись вузькою смужкою погляду,

Дізнався, що саме вибито на ньому його зрадниками?

Хто цей чоловік, що дивиться на себе,

Весь у піні з надією на послух твоєї юності?!

Він тягне перелицьовану стару пісню і лоскоче

Легковажним «а що коли», наче піря’м солодке пів марево,

А тоді розвіює його і топить погляд в гладі мутного озера.

Дивиться мов на стару літографію запевняючи себе,

Що він бачив отой краєвид, і оті постаті на березі

Знайомі йому. Власне це він і є. Там його дитина грається в сніжки,

Дружина тулиться до плеча, а з його волі кружляє пухнастий сніг.

І саме тоді, він не хоче відводити погляд у вікно ванної.

30.12.2023

...

Володимир Каразуб

СОНЕТ НІЖНОЇ ТУГИ І ВСЕОБІЙМАЮЧОГО СМУТКУ

Слова, не вимовлені вчасно, краплями спізнілої роси

Котяться у скаліченої душі безодню глибоку,

Стигнуть у серці потятому отрутою на вічні часи,

Не сказані, звисають над тілом жалю грізним роком.

Слова, сказані невпопад, мимоволі кинуті не до ладу,

Ріжуть зсередини гострої провини лезом холодним,

Розбурхують, терзають вогнем пекельним кров руду,

Не вчасно вимовлені, в аорті в’ються чорним кодлом.

І тріпочеться у грудях метеликів смутку клубок

Всеобіймаючий. За сказані й не сказані слова.

Ллється із очей туги і ніжності стрімкий струмок.

Все розбила вщент, зламала необачності хуга снігова;

Хочеться зробити до хиткого миру крок,

Та слів, що повернути здатні все назад, нема...

...

Лія Гако

Гучні слова

Гучні слова: любов, відвертість, докір,

Слова зашерхлі: кров, вино, вуста.

Заледве слухаю про що вона говорить.

Які у тишу кидає слова?!

І чую, щось достоту: мандри, треба,

Кудись, тягнути, далі, до кінця.

Гучні слова: фатальність, воля, небо.

Слова зашерхлі: правда, тінь, душа.

Дека її, стегно, рука на лоні,

Весняна ніч, блакить на спині, тиш.

І на сідниці зарево долоні;

Загублена, знетямлена мовчиш.

Птахи мандрують тінями фіранки.

І дотик мій удаваність тепла

Торкається розкритої лопатки

Немов до образу відтятого крила.

Слова зашерхлі: птах, банальність, крила.

Слова порожні: вічність, дотик, ніч.

Усю себе мені ти не відкрила,

Слова залишила і дописала вірш.

Ще тільки поглядом ковзну смичком по струнах

Розладнаних, а звук в тобі глухий.

Слова просипались: любов, весна, відлуння —

Гучні слова у погляд мій пустий.

08.04.2024

...

Володимир Каразуб

Сонет ІІІ

Жертовник сну в її глевких очах,

Займає дух паломника сліпого,

А в них безодня, а над нею птах,

Холодні води, що на дні морському.

Ти вільний зір приковуєш до вуст

Тримаючи усесвіт на бретельках,

І як слона поймає дикий муст

Заходишся від безуму та спеки.

Для пристрасті в тобі розкішний храм

Що губ вбира’ вологі поцілунки,

І волю надаєш палким рукам,

Вихлюпуючи від конання звуки.

І стільки б жертв принести не зумів,

Цінніш’ за все – багаття вічних слів.

23.12.2023

...

Володимир Каразуб

Сонце

Ти ніколи не знатимеш справжнього Сонця,

Не осідлаєш верхи гігантський метеорит,

І не знатимеш ніколи любові іншого серця,

Бо ти у ньому, напевно загинеш, згориш.

Нам потрібно любити усе на відстані,

Як оте сонце, що далебі від нас,

Комети,

Метеорити,

Зорі

На безпечнім відрізку від лави, слова та істини,

І навіть пірнаючи в море,

Не тривожити його глибин.

Нам потрібно

Відступити назад, щоб роздивитися картину,

Писати листи, повідомлення, будувати пристані для човнів,

Вся біда лиш у тому, на яких ми тримаємо відстанях,

Від любові серця і вщент спопеляючих слів.

25.09.2023

...

Володимир Каразуб

"Мовчазні острови"

Я б сказав вам про біль, але я промовчу,

Розказав би про рай, але тим я згрішу,

Розкажу про війну, потім мир не знайду,

Як шепну про любов, то накличу біду.

Я би вам ще багато чого розповів,

Але марно в оману усіх би завів,

Я наплів би чимало, не зважити слів,

Аж до інших планет долетів би мій спів.

Але я все мовчу, якщо чуєте ви,

Все ще тихо мовчу, сиджу нижче трави,

Не збираються в купу букви з голови,

Бо бажаю знайти, мовчазні острови.

1.07.2023

...

Vladyslav Derda

Пусті слова

Так важко вірити в слова

Вони звучання мають, але не мають суті,

За кожним з них, неначе хтось щось грає

Спектаклі та вистави, вже давно забуті.

Слова були, та втратили основу

Їх легко вимовляти, і просто жонглювати,

Всю силу й міць, що вкладені були

Тепер так просто можна взяти й розхитати.

Ніхто не ставить їх ні в що

Й готовності не має відповісти,

Якщо вже сказано воно було

Банально легко можна іншим перекрити.

Багато пустоти, брехні, притворств

І лицемірства обрій,

Отак згаса потроху сила й міць віків

Із тліючою мрією оновлень.

...

Мерлін Адеміад

Подихи

Скільки слів в тобі померло ненароджених від неї,

Скільки подихів зів’яло у блакитнім, синім небі,

Скільки раз птахи злітали у його відкрите лоно

І складалися у вірші чорним вихором. Долоні

Скільки книг читали з серця, скільки в променях спинялась

Мить коли горіло сонце, мить коли вона являлась.

І розходились ненатлі, щедрі поклики любові,

Що в’язали трепет серця до присвяти в кожнім слові,

І здималась від знемоги яви паволока димна,

І знічев’я проявлялись в переписаних картинах

Наші зустрічі любовні, парк в якому грудь колише

Театральну гру де шелест вулиць млосну драму пише.

Тільки ти шукала сцени не закоханого міста,

А блукала вільним серцем, чорним шелестінням лісу.

14.05.2023

...

Володимир Каразуб

Розірву своє серце.

Я розірву своє серце на клапті

У жорнах долонь його в зерна змелю

І всім хто не зможе до мрії дістатись

Я ниву засію зерном у ріллю

Я ниву засію, в безкрайньому полі

В безкрайньому небі зграя диких гусей

Я ниву засію словами любові

Словами надії, і віри в людей

Слова ви пташки мої, в люди летіте

Любіте ви волю, туман і росу

Слова мої крила, мене ви несіте

Де плакали верби плетучи косу

Там де плакали верби там блискали грози

Там рвав моє серце важкий камінь жорн

Там над зораним полем схилилися лози

Не треба вже плакати, хай сходить зерно

Не поливайте ви ниву сльозима

Краще полийте її теплим дощем

Ви не милуйтесь моїми очима

Ви загоріться їх яскравим вогнем

Ти нива моя колосся хлібами

У буйності зрілій зелений росток

Налийся душою і такими словами

Щоб їх забуття не засипав пісок.

...

Bodmer

Твої вікна списані текстами холоду

Твої вікна списані текстами холоду

У жовтій кімнаті чия перспектива змальована,

У симетрії сну, де квадрати підлоги розчавлені

І лежать під ногами скидаючись на трапеції.

Фігура твоя видається мені більш реальною

В метафізиці світла і тіней завмерлого простору,

Де немає повітря, і більше немає потреби, щоб

Крізь дотик бажання постійно тебе привласнювати.

Забирати з собою твою непостійність та випуклість

Теплокровної форми, об’ємного голосу, погляду

Та враз упіймавши тебе у підрамник живопису

Говорити з тобою без жодного слова для вироку.

Говорити про те, що відвертість стинає кордонами,

Що у дзеркалі ти впізнаєш у собі ілюзорності

І тільки любов доторкнувшись позаду жіночою

Рукою вражає тебе невловимою вічністю.

Бажанням забутись в обіймах її віддзеркалення

У космічній безодні, у квантах енергії подиху,

І в тобі, мов в пісочнім годиннику перетікаючи

Відбутись і зникнути в сонячних витоках погляду.

01.01.2024

...

Володимир Каразуб

Намагатися скласти слова у речення

Намагатися скласти слова у речення,

Але отримувати лише непідйомні брили

Втрачених сенсів та днів приречених,

Вогку примару братньої могили.

Позабулися слів найтепліші значення,

Залишились нам лиш слова-накази.

Лютий ворог наш не просив пробачення,

В ґрунт вогкий вгризаючись, немов метастази.

Ми на світ великий закричали у відчаї,

Світ ховає очі від кривавих ран.

Скільки ми з тобою не даємо свідчення -

Хтось постійно каже, що не вірить нам.

...

Ірина Руденко

Обійми мене

Обійми мене. Востаннє, як вперше обійми мене

Торкнувшись струн душі. Чому такими далекими

Стали ми? Чи можна любов просто взяти і забути?

Обміни мене востаннє озираючись в минуле…

Обійми мене. Так, знаю, що прощання назавжди

І більше вже ніколи не побачимось з тобою знов.

Так, знаю, що ти зараз просто підеш залишивши

В пам’яті моїй… і в повітрі запах своїх духів

Обійми мене. Всьому колись приходить кінець –

Ми обоє наче вигоріли у цьому танці на двох.

Все проходить… Я більше не друг і не коханець.

Тільки мить зустрічі двох і не рідних і не чужих…

Тож коли ти підеш мені залишаться тільки спогади

Так колись прекрасних моментів нашого кохання.

О, як би я хотів повернути усе назад. Та тільки привиди

Оживатимуть в думках, вириваючи з грудей зітхання.

...

Ruslan Barkalov

"БАЖАЮ ВАМ ВСІМ ЩИРО..."

*** ❤❤❤ ***

Бажаю Вам,

Щоб сонечко світило

І у любові

День проходив Ваш,

Щоби у серці

Радістю дзвеніло

Кохання у вечірній час,

А щастя —

Дім Ваш наповняло

І мир сіяв

У перспективі днів,

Щоб гроші

В гаманці водились

І душу звеселяв

Дитячий спів,

А ще до того, —

Щоби все збулося,

Що Ви задумали

Собі,

Бо Віра

Всіх веде

В Надію нашу,

Де Благості і щедрості

Путі.

То

Хай все збудеться

І перспектива Ваша

Рукою щедрою

Веде

Вас всіх

Дорогою життя

У краще

І Ангел-охоронець

Береже...

------------------------------

02.01.2018; Paris ("C.P")

=============================

Читати ще тут поезію автора :::

https://uamodna.com/articles/bazhayu-vam-vsim-schyro/

-------------------

(!!!)

Автор :::

Катинський Орест

(Katynskyy Orest)

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979914

=============================

...

Катинський Орест
Уривок

Мовчи

Писати - як дихати, чи як задихатись?

Від емоцій та почуттів, що були несказàнні...

Писати - це проживання своїх же думок,

Чи не змога виправлення чужих помилок?

Уся писанина це наслідок німих дій,

Слова, що встали смиренно в ряди,

Чекали озвучення вічність, чи дві...

А ти й надалі, просто пиши й мовчи...

...

Meraki Kaizen

не почуті. бо не ми.

Напиши мене у своїх снах як на скронях відчуєш чийсь подих

Напиши мене на горизонті до того як очі заплющиш

Напиши... ти ж сліди пам'ятаєш у пострілі синім

Напиши... Чи страх не покидає безкрилого голос?

Напиши, і можливо забудеш у лісі

Напиши

та все ж я пригадаю у пісні

Наковтаємось стомлених втрат на тих вулицях наших кордонів

І межу не написану жодним чорнилом перейдемо шахом

І про місто... приховане небом де втомлене царство

Поговоримо... або ж замовкнемо ми мов співочі

Вочевидь ми втомилися після сигналу

Вочевидь

та це виключно втрати задарма

Заховались у листі всі наші слова про мистецтво окраси

Не забути майстерні ті жарти всміхаючись тим океаном

І приховані погляди з смутком обличчя шматують

Миготять... але я не чекаю зустріти стакато

Безперервно гуділи думки невідомі

Безперервно

та вже не почуті бо не ми

...

Анет Воріе

Поговоримо українською

ПОГОВОРИМО УКРАЇНСЬКОЮ

Давай побачимося завтра і поговоримо

Про твою улюблену музику, яка весь час на повторі.

Ти розкажеш мені про вулицю, де минула твоя юність,

Про свій дім, де зростала твоя людяність.

Давай зустрінемось завтра у кав'ярні за рогом,

Нехай через відкриті кватирки вилетить розпач та втома.

Будемо слухати, як щебечуть за вікном солов'ї,

Та сміючись розмовляти, ніби сто років свої.

Ти розкажеш мені про улюблене місце, де лишились твої сліди,

Про літній вечір, перший потяг та яблуневі сади,

Про бруківку, запах бензину, як ти любиш своє місто,

Про бабусин грушевий пиріг- смак дитинства.

Ти розкажеш мені, що ти п'єш, і що наливають у барах,

Про третій трамвай, духмяні акації на бульварах,

Про історію узвозу і вечірню дорогу додому;

Розкажеш про першу любов, що була сто років тому.

Поговоримо за все, про що я не маю і знати,

Бо нації помирають, коли їм не має про що сказати.

#Лукерія

...

Лукерія

Помпеї

Можливо так дивилися на місяць

В один із тих часів, що барельєфом

Лежить в монастирях, в музеях, книгах

І думали, що бляклий медальйон

Ще трохи повисить і на долоні

Впаде і зорі сколихнуться в ніч —

І все мине. Що присмак сліз солоних

Мов присмак міту, що старий Содом

Руїни Риму чи старі Помпеї

В його морях із срібним ланцюжком

Повисне мов медаль на смуглій шиї.

Немов тоді, отой голодний погляд

Спинивши ніч продовжив свій мотив

В очах мрійливих серцем позачасся

Без віддиху додавши власний міт —

Лишень тепер відчув себе достатнім.

І лиш на мить здавалося зловив

Той медальйон за срібний ланцюжок,

І сам застив, як соляні скульптури,

Давним-давно та лавою ночей

Комусь пустим, колись відкриюсь словом

Як гіпсові фігури із Помпей.

20.06.2022

...

Володимир Каразуб

Треба

Є дуже зручні слова:

«Не буду», «не хочу» -

Не всі залишили їх у дитинстві.

Дуже багато хто ними користується.

За ними, як за ширму, сховатися можна.

Це дивовижні слова!

Сказав: «Не буду» – зникли питання.

Сказав: «Не хочу» – всі заметушилися –

Запропонують інше.

Кому сказати ці слова?

А якщо є кому, то совість не та.

Совість не та? –

Тоді слово "Треба".

Жорстке, але гідне.

...

Кім

under the rock...

а злодій сходами югнув.

ніхто не бачив,

ніц не чув...

і скільки ж їх?...

не стане чисел.

а не суди...

і не суджу!

сиджу за столиком,

пишу

епоху,

міф

і славу словом.

і олівцем простим в руці

слова, жбурляю камінці

у світ,

в забруднений світогляд.

можливо там,

у хащах тих

у схов,

на дно злодюга ліг,

зарив, що вкрав

в глибокій ямі.

і визирає з-поміж спин -

чекає миті,

чи хвилин

від пограбованих шаноби.

та й криголамом враз поплив -

лиш кілько баксів відслинив...

по чим тепер у світі воля?...

а я оце

сиджу,

пишу,

мовчу,

не скнію,

не суджу.

слова у речення

складаю.

і мелодійно лине рок -

сягає він аж до зірок!...

в дрімоті слухаю,

кайфую.........

...

Ем Скитаній

коли заметіль...

хтось наче розхитав

настирно та невпинно

від райдужних надій

і мрій медитаційних,

високих, дивних дум,

натхнень високомовних... -

і виставив у світ,

їх стоптував у бруді!...

та зазирає,

зирить

і з посміхом ув вічі -

ретельно там вишукує мару...

...зламалися рядки.

усі розбіглись рими.

слова з убогості

знецінені,

безцільні

миттєво спурхують

червленими назовні

та ледь живі,

пусті,

приблудами чужими

вмостилися на білому папері... -

і час їх лічить

за тягаря,

як зло в жертовній грі.

і сива ніч у саван снігопаду

слова ті всі нікчемні... -

сховала їх

у підступи та зраду...

...а онде там,

в просторах заметілі -

огні в імлі

як невловимі цілі

крізь завивання віхоли в снігах

блукаючі,

не тлінні у словах..................................

...

Ем Скитаній
Увага!
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Новини
Результати конкурсу 🇺🇦⚡️ Квантова Україна ⚡️🇺🇦
13.06.2024

Слава Україні, аркушики! 🇺🇦

Знаємо, що ви вже зачекалися, проте час настав! Вітаємо всіх з результатами конкурсу "Квантова Україна" 🥳⚡️🇺🇦
Це був довгий марафон, але результатом стала чудова підбірка фантастики в українському мультивсесвіті 💙💛

... Детальніше
Блоги
Чи був у вас період, коли ви взагалі нічого не писали? Причмелена графоманка
19.06.2024
Одного «чудового» дня в 2019-му році я вирішила, що більше ніколи нічого не писатиму, бо навіщо це в ... Детальніше
Ви не повірите...Книгоманія
20.06.2024
Вітаємо! Раді повідомити,що набір творів на конкурс Любов, смерть і некроманти зупинено. Автори,які ... Детальніше
Чому я проти взаємних підписок і т.д.Ілва Стрілецька
19.06.2024
Переді мною постала дилема. За останні декілька днів мені тричі пропонували взаємну підписку і обмін ... Детальніше
Де шукати бета-рідерів?Майя Монкут
06.07.2023
Де шукати бета-рідерів?🥲 Як на мене це моя основна проблема, я не помічаю усіх помилок навіть після ... Детальніше
Набір учасників на марафончик закрито.Крапка
31.05.2024
Якось непомітно розтанув травень. Настав червень. А це означає, що починається марафон!!! 🌑🌒🌓🌔🌕🌖🌗🌘🌑 ... Детальніше
«Вона розбивала серця і спалювала мости...»: міні тур поетки Зоряни Шульгіної з поетичною збіркоюВікторія Бура
19.06.2024
Вітаю! Рада вам повідомити, що моя подруга і поетка Зоряна Шульгіна має міні тур зі своєю першою пое ... Детальніше
На Аркуші вже:
11436читачів
135771коментарів
Щиро вдячні всім, хто підтримав нас переказами на рахунок!
А також всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Наші патрони
Всі кошти підуть на розробку та розвиток Аркуша! А підтримати нас можна тут: