Димний слід

Мапа билась, пульсувала в остові лапи. З часів як Метаморфоза обнажила мої суглоби та змінила зв'язки гідравлічними трубами тримати її стало простіше— навіть приємно. Ртуть каталась всередині скла химерним мережевом, стікала "вниз", вказувала на вектор тяжіння і головне — не дробила кістки рук, а з приємним похрустом пружинила в кігтях. Куди їхати? Дорога завивалась мембранами— поки мій дренахід ледь пробивав собі шлях в пористом покритті, особливо розумний сотоварищ промайнув на одномісному вусику — щастить йому, не треба везти за собою три кедає тендітних сфер вантажу. Страх та образа завивались цілком помітними спіралями та вирами їлястиків та пірья на моємк загрівку- мене тільки що обігнали лами. Лами, зі всього, що бачив Хтон! Вони же в цих краях стрибать раз на півтонна! Дістопія, щоб її, і справа навіть не в тому, що Рагнагха ледь видно за скелями та вивертами поворотів, ніі. Тільки-но Нижні Тавроє з полю зору зникли - то одразу сам простір наче казав мені- не їдь, не треба воно тобі. Не встиг і на політ від'їхати - так одразу темрява, яку я і на Дрент'Тазі ніколи не бачив, чуть ні під самой безоднію опинився. Ледь я приноровився, напощупки так видохнити не встиг- більий, молочний туман, саме як в Туманний Степ ухнув, ось-ось дендракулісти в вікно зазирнуть. Два оберти, так то вверх то вниз, без орієнтирів - так на третій ось тобі, звична червона безодня, але якою ціною? Добре хочаб що мехафор герметичний, але вже від страху кварц меж ребер вже в груздя зібрався, хоч збирай і смертним з Дрентагу продавай, бррр.

Ось знов бачу свячений лік Рагнагха - вже можна розслабитися та їхати, їхати уперед, все вірно, якщо довіряти мапі і тому, як зміняється перспектива полотна. І то, що собрат( судячи з плюмажу на голові- мешканець цитаделі Цукатан-Таше), який тільки що промчався на мотовусику — візуально більше за мою руку означає, що та сама цитадель Цукатан-Таше з'явиться в оптичному контакті не пізніше за один гве. Майже нічого в порівнянні з трьох-денним перегоном з Ніжних Тавроа, там хоч і не бачив нічого так і їхав по рівному, а не стрибав чк все таж лама -- а з таким вантажем він вже встиг зледенити настільки, що паморозь проступила на очах. Ось як їхати по дорозі, яка складається з дірок більше, чим з твердої матерії? І поскаржитися на такий стан навіть нікому не вийде, саме місце таке, як в хітин не закатуй, як павутиння не плети, Хтон все стратить на пил та невизначену порожнечю, в димний слід за моєю запряжжю...

______

кедає* - три чверті тони, ака 750 кг

Гве- аналог години, 100 зімних хвилин, 5 тоннов

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.