залиш.

не намагайся скрити те, що молився богу, щоб я тобі не снилась

я готова поклястись тілом, що чула твій репіт в своїй голові

мої-твої думи дуже гучні, сусіди жалілись на шум у ночі

не намагайся скрити те, що ти все ж таки в моїй голові відбиваєш всі стіни і двері моєї коробки

не хапай мене за привид светра

не зупиняй і не змушуй обертатись назад на тебе чи на те, що раніше було нашим світлим небом

досить бігати від мене до мене

досить довго видивлятись очі зелені серед синіх і рожевих, а може красних і блакитних, я не знаю, але досить, перестань

я хочу щоб ти пішов назавжди, але щось, десь там, тримає нашу мить надії,

чи мить, чи нить, чи може примару з того світу

ще не вирішила, ще не бачила у дзеркалі душі, але воно тримає

тримає настільки сильно та невдачно,

що навіть влучно і здається мені прийшлося виламувати свій хребет під не надійним кутом у девʼяносто три градуси

та я не розумію, навіщо кожен раз приходиш до моїй постелі ?

навіщо в цей ж час шепочеш щось мені?

я знаю, ти не хочеш мене знати

я знаю, ти не хочеш мого існування, але все одно приповзаєш до мене на колінах, думаєш, що я не чую весь твій смрад із слів і речень, та кладеш голову мені на коліна цілуючи руки мої, і себе жаліючи стогнеш «помри».