дитинство.

маленька дівчинка завжди бігла до батьків, коли ті приходили додому.

маленька дівчинка завжди чекала їх, та ображалась коли вони не відповідали на її питання,

казали, що вони дурні або просто мовчали не дивлячись у її очі, та на неї саму.

маленька дівчинка завжди горювала, та замість мами обіймало її покривало

замість добрих слів, вона знов отримувала гучну тишу, яка так і хотіла її добити

так було не завжди.

напевно, десь тоді, коли вона навіть не ходила, вони завжди були поряд,

вони завжди посміхались їй, але на жаль, вона цього ніколи не згадає.

доросла дитина закриває свої гештальти,

доросла дитина закрила двері у свою кімнату (душу), та ніколи не відкриє ні вікно, ні штору і не залишить щіль поміж стіни

та батьків це не образило, хоча вона сподівалась тільки на це

доросла людина свідомо намагалась відпустити, але татові неспокійні очі не давали це зробити,

мамино серйозне обличчя з мімічними зморшками говорило, що розуміє і простить, бо винні вони самі.