ДІВЧИНКА

Про неї: «З золотою ложкою в роті».

Бідна, багата дівчинко.

Спокуса. Відсутність потреби в роботі.

Гнеться світ змінний ввічливо.

Засліплюють тренди, моди віяння.

Бранка полону лестощів.

Невизрілий розум блукає мріями,

Із пастки, з сильця в урвище.

Морфей чує плоть молочно-принадливу,

Ніжне торкає личенько.

Малі бісенята з шепоту прядиво

Тчуть. Буде пару вінчано.

Спускається вечір на день вгамований.

Кінь блідий. Лицар суджений.

Дівчинку молить, благає до повені

З ним поріднитись душами.

Ніч підкрадається друга принадлива.

В автомобілі лицаря.

Просить єдиною стати відрадою,

В вічній пристрасті злитися.

Третя ніч крайня народиться з зарева.

Вводить в палаци панною.

«Так»,– відказала Морфею і в марево

Впали від щастя п’яними.

Перед порогом свічада фізичного

Знахарки, з воском вичитки.

Тихо загасла із вічністю вінчана,

Бідна, багата дівчинка.