Електронні книги / #спокуса (14)
Карта мого тіла
Пелюстками троянд вуста опадають,
обпікають так гаряче груди та плечі,
проникають під шкіру - усе завмирає...
Роздираючи вщент всю одежу і межі.
Пошрамовані мітки лишаєш на спині,
територія взята - кордони закриті.
Ти продовжуєш грати зі мною. Нестримно
намагаєшся владу в мені підкорити.
Я здаюся. Привласнюєш руки і губи...
Пошматовані впали додолу окови.
Над місцями-містами, що мною забуті
розлетілися краплі чужої вже крові.
Оголила фортецю, злизавши весь сумнів,
захопила, мабуть, що без бою - і в пекло...
На верхівці блаженства, у сутінках буднів
анестетиком стала моїм - все затерпло.
Розпиливши флюїди по стінах і стелі,
ендорфіни ввібравши крізь пори на шкірі,
розтеклася душа по багряній постелі...
Після бою - руїни на втраченім тілі.
Тут розтрощені друзки опівночі впали
на прим'яте тобою і мною кохання.
За вікном усміхалися нам світозари,
роздивляючись карту, що ти фарбувала востаннє.
(Червень 2023 р.)
...
Кобра
Торкаюся подушечками пальців
шершавості, що оксамитом вкрита.
Сліди отруйні на моїм зап'ясті,
холодна шкіра. В грудях лезо вбивці.
Смертельно ніжна, небезпечна кобра,
спокуслива, нестримна, дика німфа.
Ти янгол, хоч на демоницю схожа,
удень зміїна сутність не помітна.
Як мертвий промінь срібного світила
окреслить постать у віконній рамі,
святе та грішне з надр твого тіла
зійде на мене вперше і востаннє.
На ранок доторки блискучих лусок,
прудкий язик на венах біля шиї...
Мов мильна куля, світ навколо луснув,
залишились цілунки темно-сині.
Розплющив очі - тиша біля ребер,
у скроні спалахом ударив спогад...
Пекучий холод, що ішов від тебе
на кригу в грудях аж ніяк не схожий.
Пішла від мене, впорснувши отруту,
єдина ніч залишила відбиток,
та все одно чекаю грішну згубу,
бо ти є кобра, що не можу не любити.
(Травень 2023 р.)
...
ТИ ГУБАМИ ЗРИВАВ КАЛИНУ
Ти губами зривав калину
Так повільно, мов цілував.
І дражнив, і торкав знадливо,
Мов мої поцілунки крав.
Пригубляв із гілок червоне,
А очима мене роздяг
І повів в золоті хороми
По калинових по листках.
Я слухняна, як полонянка,
Гола, зв’язана, тихо йду,
І тремчу, і боюсь, в останку
Все, що маю, все віддаю.
Глибину, наготу, душу,
Що потруєна без потрав.
Ти дивився на мене і рушив
Все, що інший роки будував.
...
НА САМІМ ДНІ, У МОРОЦІ ДУШІ
На самім дні, у мороці душі
Хоча б собі зізнайсь, що ти так хочеш
Цієї зради. Цінності усі
На зріст – у нігтик – в задзеркаллі збочень.
Лиш заступи на міліметр межу –
Проснеться вирний вир в душі і в тілі.
Позбутись легко (я ж бо підкажу)
Не лиш вбрання, але й старої шкіри.
Оновлення! На лезі сподівань
В клітинці кожній гімн нових емоцій!
Не захлинайся докором вагань,
Пульсуй, стогни у шоколадній ночі!
Лижи з губів розталу карамель,
Тремти ногами в шовкових кайданках,
Спивай руками солод передсердь
Чужих, таких непізнаних світанків!
Чини содом, вдихаючи ваніль.
Народжуй зойк з глибин тугкої спраги.
Зціловуй насолоду із дозвіль!
В рельєфах тіл вишукуй переваги!
Поглянь на мене, погляд підійми,
Вдивись у сенс зіниць. Це не зурочить.
Я прочитаю всі твої страхи.
Спокуси хочеш?
- Вибачте, не хочу.
- Але ж чому? Лиш мить! Один лиш крок!
Чи не достатньо граней у принади?
- Я вчу не з вами цей п’янкий урок.
У мене все вже є, але без зради.
...
Збудник уяви
Рядками доторкнувся до уяви:
Збудив її і за собою поманив -
Тобі приємно і від цього ти без тями,
Супротив римою на старті ще згасив.
Ти вся моя - голодні спраглі очі
Впиваються с жадобою в рядки.
Вони народжені в мені посеред ночі,
Тепер же оселилися в тобі.
Ковток повітря з кожним вдалим словом.
Тепло всередині, як відгук на строфу.
Мурахи табуном й слова відлиті з оловом,
Як той солдатик стійкі за межу.
Межу дозволену сором'язливим сутінкам,
За котру не заходить жоден рух.
Давно перетнуто уявою супутникам,
Що разом розчинили в римі дух.
...
В пустелі...
В пустелі сорок днів давно минуло
В молитві й пості день і ніч
І вже коли втрачав Він силу
Диявол сміло приступив тоді
«Чи син ти Божий? – злобно спокушає –
Візьми і їж! Хіба ж у тому зло?
Невже не хочеш? А чи не голодний?
А може сили сотворити чудо не стає?
А ось гляди, моє все царство…
(І враз перед очима всі царі і сильні світу
Що правлять в ньому, із його вини
І війнами народи травлять,
Бо слугами вони є сатани)
Скажи ж мені одне лиш слово –
Рогатий далі не вгавав – що я тут бог
Признай! Признай за мною право
І правити тут на землі ти будеш ними
Бо все моє! Мені воно все передане
І маю право я на всю і свя
Тож тільки скажеш і перейде
До тебе в руки влада ця!»
«Геть сатано, брехливий блазню –
Ісус відказує йому – Твоє ніщо!
Бо ти лиш раб і сотворіння
Що збунтувало і відійшло!
Тобі тут не належиться нічого
Бо тільки Богові возносити хвалу
Творцеві й батькові усього
Молитву слави й вічну похвалу!
Не спокушай ти більше свого Бога
Бо Я прийшов спасти рід цей
А тобі в пекло лиш одна дорога
І зникни назавжди з перед очей!
Я в жертву йду себе за світ принести
Щоб кожен, хто повірує спасіння мав
Щоби навічно зло із сердець стерти
Щоб кожен вірив, мав надію і любив!»
...
Чуття
До почуттів потрібен ключ,
До відчуттів - нейрони
Інстинкт тримає обіруч:
Шайтан,Ібліс,чи янгол чорний?
З тобою світ - без почуттів,
Без тебе всесвіт – зникне.
Невже до мене збайдужів
Мій Янус многоликий?
Для почуттів потрібен ти,
Для відчуттів - ми двоє.
В твоїх руках горять світи,
Я теж впаду, мов Троя.
...
ДІВЧИНКА
Про неї: «З золотою ложкою в роті».
Бідна, багата дівчинко.
Спокуса. Відсутність потреби в роботі.
Гнеться світ змінний ввічливо.
Засліплюють тренди, моди віяння.
Бранка полону лестощів.
Невизрілий розум блукає мріями,
Із пастки, з сильця в урвище.
Морфей чує плоть молочно-принадливу,
Ніжне торкає личенько.
Малі бісенята з шепоту прядиво
Тчуть. Буде пару вінчано.
Спускається вечір на день вгамований.
Кінь блідий. Лицар суджений.
Дівчинку молить, благає до повені
З ним поріднитись душами.
Ніч підкрадається друга принадлива.
В автомобілі лицаря.
Просить єдиною стати відрадою,
В вічній пристрасті злитися.
Третя ніч крайня народиться з зарева.
Вводить в палаци панною.
«Так»,– відказала Морфею і в марево
Впали від щастя п’яними.
Перед порогом свічада фізичного
Знахарки, з воском вичитки.
Тихо загасла із вічністю вінчана,
Бідна, багата дівчинка.
...
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Слава Україні, аркушики! 🇺🇦
«Борітеся – поборете!
Вам Бог помагає!
За вас правда, за вас слава
І воля святая!»
Т.Г.Шевченко
... Детальніше