Пазли зі спогадів

Старі фотографії, покинутий дім.

Спогади поступаються місцем майбутньому.

Чи в доброму світі ми будем, чи злім,

Та вже не опинюся в таборі літньому.

Вже не посплю за партою в школі

І не прогуляю урок фізкультури.

Моя ностальгія підкориться долі,

Розтануть в думках колись рідні фігури.

Та прийду колись за старою пригодою,

І не впізнаю знайомі місцини:

Щось було зруйновано самою природою,

Чогось торкнулася рука людини.

Де грали колись у піжмурки з друзями,

Чи бігали разом за грою в квача,

Там вітер самотній роздмухав ілюзії

Того потертого старого мʼяча.

Назавжди залишаться в памʼяті люди,

Предмети, що повертають в минуле.

Моменти друкуються в кожні споруди,

В піснях озвуться, які колись чули.

Вони - як пазли, ліплять з нас картину,

Формують характер, відкривають погляд.

Кожен з нас - на вид складна людина,

Бо складена з частинок тих, хто поряд.