Кохаю тебе. К.

Прокинувшись, Сашка примружилась від яскравого світла ламп. Поряд стояла Катя – її руки по лікті були червоними.

– Комар… – прошепотіла Сашка.

Катя цокнула язиком.

– Комар… Комар… Сашка, коли ти почнеш себе поважати?

– Нам потрібно в лікарню, – промовила Сашка, особливо не звертаючи увагу на подругу. – Ти дзвонила у швидку? Його вже забрали?

Вона спробувала піднятися зі скрипучого ліжка, але у голові запаморочилося. Сашка раптом помітила, що в цій кімнаті вона ще ніколи не була: приміщення нагадувало радже якийсь склад чи гараж без вікон. На єдиних залізних дверях висів замок. Сашка підняла очі на Катю.

– Ти в порядку? Не постраждала?

– В порядку, – стримано відповіла та і, взявши запилену залізну коробку зі столу, простягнула її подрузі.

– Це що?

– Подарунок. Від Комара. Він просив тобі передати.

Катя добродушно посміхалася, але у Сашки від цієї посмішки волосся заворушилось на потилиці.

Кришка не була закрита щільно, тож як тільки здивована Сашка прийняла коробку, дівчину відразу ж знудило на підлогу. Кришка впала, повністю відкривши те, що лежало всередині. Сашка зіщулилась на краю ліжка, не в змозі навіть закричати.

Катя присіла поряд і, діставши з коробки закривавлену руку з золотим годинником, весело помахала Саші.

– Ти що зробила?!

– Коли ти покохаєш, – по-справжньому, – ти мене зрозумієш, – відповіла Катя.

– Господи, що ти верзеш?!

Відкинувши трофей, Катя дістала з кишені брудного зайця, який ще вранці мав білосніжний колір. Вона обережно вклала його в руку Сашки – дівчина була надто шокована, щоб пручатися, – а потім схилилася й торкнулася губами до пухких, все ще червоних губ подруги.

Шепіт Каті був ніжним й жахливим водночас:

– Ти – найпрекрасніша дівчина у світі. Ти заслуговуєш на краще і я хочу зробити тебе по-справжньому щасливою… Тобі так личить посмішка. Кохаю тебе. К.