Втрачений у тиші

У темні часи, без променя світла,

Жив смертний, що влади та сили бажав.

Мріям про трон він віддав свою душу,

І в путь далекий рушив, відчуваючи злам.

Здобувши книги стародавні й забуті,

Він від смерті сховавсь заклинанням могутнім.

Безсмерттям оп'янившись, він пропав,

Свою душу в безмежжі часу віддав.

Спершу він п'янко купався в житті,

Та скоро зморився у вічному бутті.

Загубивши шлях у власних глибинах,

Тепер блукає у внутрішніх лабіринтах.

Смертний, у боротьбі з самим собою зламався,

Втрачений у безодні власної самотності,

Загубивши ключ до власної свідомості,

Він тоне у тиші, обнятий забуттям.