Звір

Він тихо блукав у темряві лісу нічного

Та з жалем дивився в далекі вогні чужих міст

І наче вже в нього не зосталось нічого святого

У світі старому де був королем він колись

Великий могутній та дуже самотній й печальний

Він правив твердою рукою немов дикий звір

Неначе той лев, вожак у душі він не зламний

Та мав він повагу велику людей ворогам в перекір

А лихо й біда прийшла від туди де не чекав

Бо люди бувають набагато гірше зграї вовків

Цим людям яким лише щиро, добра й процвітання бажав

Вони віддали йога в осуд безумних й безжальних богів

Хто бачив його після кари, від жаху відводили очі

Плювали у слід та гнали на смерть без їжі й тепла

Потворна істота що бродить у темряві ночі

Володар що втратив усе, але не зганьбилась душа...