Я земля

000222
Публікація: 10.01.2024
Вірш
Завершено

Я земля.

Я ховаю в себе своїх дітей,

Намагаюсь зігріти холодом.

Розсипаю піском безліч примарних митей,

Подихами втраченого змолоду

Повітря.

Я земля.

Я знаю багато таємних слів

Ніколи не сказаних вголос,

Закованих у ранах пошматованих полів,

Розлючених співом гроз

Звіддаля.

Я земля.

Я стікаю кров'ю засохлих рік,

Що загубили свої притоки.

І до неба горами здіймаюсь із року в рік,

Набиваючи жадібно щоки

Камінням.

Я земля,

Мені не підвладний час

Я малюю собою тату кордонів.

Землетрусами міряю рівні людських образ,

Намагаючись стримати гнів

Безсилля.

Щоб оцінити твір, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Коментарі