Побачимося уві сні ...

Любитиму тебе сьогодні, завтра,

Удень і вночі.

Кохав: учора і завжди;

Мабуть я, але не ти.

Твоє ім'я давно уже для мене мантра,

Моє ж, будь ласка, прошепочи.

Так, як вмієш тільки ти, лиш не тікай від мене, хоч на хвилиночку зажди.

Крила казково, сніжно - білі опусти, зриваюсь навздогін у політ не знаючи куди.

Мабуть я, але не ти.

Мене ніколи не забудеш, собі тільки не бреши, прийду до тебе уві сні, вкраду знову, кохана, почуття твої.

Те місце в серці, що лиш для мене маєш, та почекай - нам ще не час.

Сховаю крила чорні й білі, зустрінемось тоді, знайди мене в реальному житті!

Казав тобі, мене ніколи не забудеш.

Погляну в очі зеленавої краси, і в них побачу струни, що на них граю, у тебе на душі.

Уся тривога змиється у воді.

Колись, не зараз, уві сні.

Коли з'являться у небі місяць і зірки,

А небо чисте, від хмарин в моменти рідкісні, заграє всіма дарами, кольорами ночі.

Ти спиш, радієш, знов ідеш.

Стій, послухай, сьогодні солов'ї неймовірно співочі, згадай молодію свою;

Колись дивився тобі в очі.

Тепер вже знаю твою душу.

До зустрічей з іншими людьми звикаєш.

Але мене чому не пам'ятаєш?

Кохаєш іншого, та ніби ні?

Хоча можливо. Побачимося уві сні.

Знайди, і я заграю знову на струнах душі, такі знайомі до болю рядки.

Чому лиш спогадів старих не маєш? Та зустрічі зі мною - досі шукаєш.

-Хто ти, не розумію, надто швидко, вже світанок

Чому не знайдеш сам мене? А доля нас не омине?

-Птахи нічні вже не співають своєї пісні;

Знову прощатись важко, побачимося уві сні.