Таємна незнайомка

Ця жінка... Ця прекрасна

В подобі бачу відблиск неба

При сонці все у ній примарне

Хоча й у зорях все таємне

Вона є ніби космос в тілі

А вроду цю кували ювеліри

Тонка душа немов велюр

До неї доступ тільки сюр

Її волосся наче шовк

Спадає купою ниток

А шкіра мов фарфору крихта

Така ж лискуча і тендітна

А очі наче сон- дурман

Я бачу в них весь океан

Втонути в них захоче кожен

Та вижити не зможе жоден

Вона як та отруйна квітка

Що з-зовні зовсім не примітна

Безжальна власною красою

В її руках вже твоя' доля