зрада

56048
Публікація: 18.01.2024
Вірш
Завершено

твої кроки подібні грому з ясного неба,

шуму пожеж та камнепадінню.

вони - гуркіт руйнацій та канонад.

вони - крики людські в розплавленій лаві вулкана.

о, зрадо!

я бачив обличчя твоє у століттях.

я бачу обличчя твоє щоденно, щомиті!

коли цілиш ти списом у спину,

коли крізь легені вганяєш тесак з насолодою в серце людини,

яка необачно була тобі родичем, другом чи братом.

я бачу твій посміх паскудний в червоних хрестах на білому фоні -

за ними закидоні клуні, пакунки та вбивці розсілись рядами,

муштровані котрі та налаштовані мовчки безжально, цинічно вбивати своїх одновірців.

ти в усіх ешелонах смерті,

у потягах що громихають.

я бачу тебе,

єхидну,

лякливу та боягузливу,

тупу від зненависті,

жорстоку та злу,

та безкомпромісну, немилосердну -

за спинами немічних та дітей,

паскудна, зириш криваво.

ти зомбі! катує що у катівнях

знесилених, скорених та полонених.

я бачу тебе, брехливу, у світі... -

тобі просто-напросто срати на світ!

користуєш його, гвалтуєш, знущаєся з нього...ну, а вже потім

скуповуєш в роздріб та оптом і... -

регочеш з того усього,

скалися підла, злодійна, підступна.

о, зрадо! ти спритно вмієш сховатись за маску

миролюбної усмішки діви святої,

коли розливаєш отруту

в той час, коли позад себе

лишаєш пустелю,

руїну

та злидні

недолуга,

потворна,

безродна,

та, що немає вітчизни... -

ховаєся в пагорбах серед болот,

жонглюєш благодійством та благородством

(які - абсолютно! - тобі невідомі),

подаєш себе гуманістом,

янголицею світу,

граєш довір'ям людським,

штовхаєш людей у жебратство та бідність

в тобою розорених та розграбованих землях...

бо така вже ти є - цинічна,

шизанутая та меркантильна,

о! зрадо, століттями що незмінна....

Щоб оцінити твір, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Коментарі