Розділ 37.2 В гостях у Тем'єри (Томори)
Ельза Дреффолт
( навіть не думала, що буду писати від імені цієї героїні)
Образа переповнювала мене і це заставило діяти майже імпульсивно. Ні, звичайно що я назавжди б не пішла від Ледо, але зараз я не хотіла його ні бачити, ні чути.
З такими роздумами я прийшла до Теми.
- Привіт, Елайзо, що там вже сталося - з порогу спитала вона.
- Привіт, Темо давай хоч зайдемо.
- О звичайно, я і Дру покликала.
- Команда в зборі. - посміхаюся.
Все ж таки насправді, Тема не така, як її бачили дівчата.
- Елайза, рада тебе бачити, а то після Дороги, ти як під землю провалилася.
- Друелла, тебе теж, а чому так сталося розкажу пізніше
- Я вже навіть зробила чай. Ми сіли в крісла і почали пити чай.
Я переказала все, що було вдома, дівчата уважно слухали і не перебивали, давали мені можливість виговоротися.
- А в кінці я сказала, що назавжди іду. Так і завершилося.
- Правильно зробила, хоча я навіть не знаю кого сторону прийняти - сказала про це Тома.
- Як на мене, все - таки Ледо треба вибачити.
- А я й не думала з ним розійтися.
- Знаю, але ж ти так і не послухала причину і втекла. Я знаю, що наспраді ти глибоко на нього ображена,- продовжила Дру.
- Добре, так і є. Бо знаєш це ж просто шедеврально жити під чарами. Мені просто боляче від того, що він так зробив. Що це Ледо так зробив.
- Це справді жахливо. Але ніхто не казав, що буде легко,
- Так, ніхто не казав не знаю, що робила без вас.
Я взяла в руки свій чай і відпила ковток. Нарешті я могла сісти і подумати над всією ситуацією. Ця ситуація не змогла зовсім змінити моє ставлення до Ледо. Ми прожили разом багато років і він був для мене вець цей час надійною опорою підтримкою так само, як і я для нього.
Це було боляче і мені потрібно було багато часу, щоб справді вибачити його.
- Що будеш робити далі, - запитала Тема з тим своїм тоном психолога.
- Хочу поїхати на Аві до брата. Потім побачу, але поки я не хочу бачити Ледо взагалі.
- Я думаю вам обом потрібен час. Тільки Ельзо не затягуй з цим занадто довго, щоб потім не було пізно повертатися.
Посміхнулася з її слів.
- Я використаю свій час правильно, не хвилюйся, Темо.
- Ми завжди будемо хвилюватися одна за одну. Все ж ми подруги, - тихо відповіла Друелла.
Допивши свій чай я вийшла і пішла додому, щоб підготуватися до повернення. Але у мене були деякі справи тут, тому вирушити я могла пізніше, а поки вирішила пожити в Друелли, щоб не перетинатися з Ледо.
Точку зору Елайзи побачили. Як буде з продовженням не знаю, поки я хочу приділити увагу своїй книзі на Кіберпанк. "Народжені в нетрях. Шлях до вершини" перші розділи вже є на букнеті.
Я хотіла закінчити цю книгу до кінця лютого, але не думаю, що справді встигну.
Далі на нас чекають розділи про королев і їхні спогади. А ще ми знову зустрінемося з Баю, тільки вже в його людській версії.
Найкращий за атмосферою розділ про Мандевільну і Шендевільну.
І страшні таємниці минулого Анджамони.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!