Пригоди Анджеліки і Аделі в країні Енстраґральт

Анджеліка Ланден

Ми хотіли запитати ще дещо, але не встигли, бо заговорила Лея і нам прийшлося зосередитися на її словах. 

- А зараз ви взнаєте, ще одну подію балу. А зараз зустрічайте крон принцесу Анджамону-Фелітріс Ландваурд і принца Магнілора Монріде. 

Зала оживилася зустрічаючи цю пару, реверансами і привітаннями. Як я зрозуміла, кланятися тут не принято. 

- Я запитувала про ваші здогадки. Найправильніша була -  тепер ми маємо чекати на їхнє весілля? - від Бегонії і Фіалки-Флокси.

Тобто ми вгадали. Найрозумніші. 

- Тільки тепер це під питанням, тому що повернувся Лефлерс Фенлерс.  Можеш більше не ховатися, я ж знаю, що ти тут. 

Елевонда. Як перестати постійно сміятися з його імені?

Анджеліка.  Підтримую, це ж треба. 

Після цих слів Леї зал наповнився вигуками. 

- Але ж це неможливо. 

- Йому ще два роки потрібно було відсидіти. 

- Хто він з присутніх? 

- Відставити паніку. Спокійно, від нього зараз немає жодної загрози, з ним розберуться. А взагалі, ледь не з кожної в'язниці можна знайти вихід.

Майже всі присутні дивилися на королеву здивовано, всі крім тих, хто знав більше.

- Думаєте, про те що буде далі? - запитала Ела, сівши біля нас.

- Ти нас трохи налякала, так безшумно підійшла.

- За це вибачте, роки практики.

- Ми думаємо, що нічого хорошого не буде. Так, ти ж це напишеш. 

- Частина правди тут є, а зараз давайте просто подивимося цю безплатну виставу.

Ела взяла бокал вина і випила ковток, у неї в руках був зошит і ручка і вона була готова записувати все, що побачить.

- Знаєте, навіть на Аві є багато вина саме звідси.

Ми просто кивнули.

- Так коли почнуться осовні події? І в тебе ж цей розділ вже записаний.

- Так і є ще з 2020 року, а зараз я пишу іншу книгу.

- А, зрозуміло. 

До нас підійшла ще одна дівчина, яка здалася мені знайомою.

- О, Арфі ти вже змогла прийти. А Афі? І тут є твоє улюблене вино. 

- Якраз це мені зараз потрібно. До нас підійшла Венельс. 

- Добрий вечір, королево Венельс! - привіталися ми всі з королевою

- Добрий вечір, Анджеліко, Аделі.

- Добрий вечір, леді Беатлінкс-Легбос. Ви тут самі?

- Армандо залишився з Афіною. І є те вино, яке я просила? 

Елевонда. Армандо, це її чоловік, Афіна, донька. 

- Звичайно, Арфо. 

- Добрий вечір, леді Евермонт-Еливедо. Рада, що ти прийняла запрошення, твоя присутність тут вкрай важлива.

- Я зроблю все можливе. І для мене більш звично, коли звертаються на ім'я. Терпіти не можу, коли на ви звертаються. 

- Добре, Ело, ти зовсім не змінюєшся. Хоча я теж. 

-  Головне стабільність. До зустрічі, Нельсі!

Зараз ми подивилися на Арфу, і здивовано переглянулися, а питання вилетіло саме:

- А ти часом не пов'язана з родом Блек? (для моїх книг взята альтернативна реальність Гаррі Поттера, тому тут може що хоч бути) 

Зовнішність, погляд, те як вона себе поводила, нагадувало про них.

- Я - Арфа Беатлінкс Легбос, з чого ви взагалі це взяли? 

- Ти копія Андромеди Блек, нічого не хоч пояснити. 

- Для чого говорити очевидні речі. 

Ела і Арфа посміхаються одна одній і обидві кудись зникають. До нас підходить один винуватців свята.

- Вітаємо! - яскраво посміхнулися ми. 

- Дякую. 

- Що будеш робити з Лефлерсом? - з цікавістю запитали. 

- Нічого, він не буде заважати, людям на деякий час стерли пам'ять, а сам він під зміною зовнішності, та й він мій друг. 

Вони теж друзі? Цікаво, що ми ще не знаємо про всі ці їхні зв'язки.

- Тоді добре, але ти впевнений, що все пройде успішно.

- Звичайно. Магні попрощався з нами і пішов на пошуки Мони.

Анджамона і Лефлерс

"Анджамона-Фелітріс Ландваурд"

Я йшла, щоб привітатися з друзями і сестрою, але мені не дали зробити це, хтось потягнув мене до виходу в сад. Я здогадувалася хто це, але все одно старалася вирватися.

- Спокійно, Мона. 

- Лефлерс, що ти тут робиш, тебе ж зловлять? - нажахано запитала я, хвилюючись за нього. 

- Магнілор все вирішив, ти ж знаєш, - відповів він. 

Але я не розуміла, про що він, та й чому Магні допомагав йому? Ніколи не помічала, що у них хороші відносини, чи вони теж грали?

- Просто хотів побачити тебе поки ти ще Ландваурд. 

- Ясно. Тут є одне місце, де ми зможемо спокійно все обговорити. 

- Добре йдемо. 

Але так вийшло, що їхню розмову почує Магнілор. 

- Так про що ти хотів поговорити?

- Про багато чого. Спочатку подякувати за допомогу, я справді вдячний тобі за це. 

- Я не могла не допомогти тобі, ти ж мій друг, я не могла по-іншому. 

- І тільки? - його голос сумний, але я твердо говорю заздалегідь заготовлену відповідь. 

- Так. Я виходжу заміж, наші шляхи розходяться, ми повинні попрощатися. 

- Я радий, що ти змогла це прийняти, - він задоволений тим, що я кажу. 

- Ти відпускаєш мене? - я не очікувала такої відповіді. 

- Мабуть, а взагалі твої почуття були справжніми? - це питання на мить заставило мене заціпеніти. 

Чи були мої почуття до нього справжніми? Голова почала боліти і я зрозуміла, що на цьому стоїть блок. Вирішивши подумати про це потім, швидко відповіла. 

- Леф, ти завжди був зі мною, і я думала що так буде і надалі. 

- Я думав так само.

- Але доля вирішила інакше, - сумно посміхнулася. 

- Але знаєш, я зрозумів хто моя стихійна пара, тому зосереджуся на цьому. 

- Я щаслива за тебе. Ти заслуговуєш на це, - і знову відчула біль. Знову блок про який я не знаю? 

- Так само як і ти. 

- А тепер скажи хто ти насправді. 

Вона щосили старалася приховати здивування, тому що, це була правда, вона не Анджа. І як виявилося, ще й дуже погано грала цю роль, навідмінну від самої Анджамони, яка була так схожа на неї, що навіть не відрізнить той, хто дуже добре її знає. Чому вони не обговорили, якщо таке станеться, і чим вона себе видала. А може він з самого початку це знав? 

- Я - Анджамона, Лефлерс. 

Холодний голос. Не видати свої емоції, зберися і ти зможеш. 

- Тоді чому ти ведеш себе не як вона. 

- У мене важкий день, я просто втомлена від цього всього, Леф. 

- Добре, я зроблю вигляд, що повірю.

Так думав і Магнілор. Хоча його це здивувало, він і подумати не міг, що це може бути не Мона. 

Але вже було пізно зось змінювати, скоро церемонія і тоді, все стане на свої місця. 

Але ніхто не знав, що тут була ще одна людина.

Елевонда  

Відчуваєте, як наближається розгадка, - посміхнулася вона своїм думкам. 

Більшість буде здивовані. Що для Магнілора, що для не Анджамони, церемонія пройшла як в тумані, вони просто відповідали на запитання, але ось їхній шлюб буде закріплений магією. Зараз все відбудеться. Магію не можна обманути простою зміною зовнішності. 

Елевонда. Чому я відчуваю себе лиходійкою? 

Анджеліка. Бо хтось перечитався манхв? 

Елевонда. От якраз зараз, саме я змінила їхні долі. 

Анджеліка. Реально? 

Елевонда. Майбутнє було зовсім іншим, але ти й так це знаєш. 

Магнілор Монріде

Він здивовано дивився, як зовнішність дівчини змінюється, чорне волосся стає золотавого відтінку, сіро блакитні очі, і він розуміє, що перед ним стоїть. .. 

- Лея! 

- Так, я. Здивований? - посміхнулася вона холодно. 

- Не те щоб, але не думав, що ви справді це зробите. 

- У нас був ідеальний план, а тут все зруйнувалося, - засмучено і ображено водночас проговорила вона. 

- Ти справді вірила, що магію можна обійти, при тому, що Анджа моя стихійна пара, - від мого погляду Лея здригнулася, але продовжила впевнено дивитися. 

- Я не знала, вона теж, якщо погодилася на це.

- Ти в цьому впевнена? 

Лілея Арде

Коли моя зовнішність повернулася, я навіть не одразу це зрозуміла. Я й подумати не могла, що вони стихійна пара, І що якщо, Анджа справді це знала. Що якщо це просто ще один план її і Лефа, але для чого?

- Я не впевнена Магнілор, - змушена погодитися. 

- Їй просто дуже дорога ваша дружба, і все. 

- Я все одно думаю, що не все ще втрачено, - тихо прошипіла я, подумки створюючи нові плани. 

Зараз я дещо згадала, подивилася на залу і побачила, що справжня зовнішність Лефлерса повернулася. Він абсолютно не змінився, роки на нього ніяк не вплинули. Волосся мідного відтінку і очі золотавого, як і раніше, випромінювали хитрість і якусь самовпевненість. Мабуть, за цей погляд я його недолюблювала і терпіла лише через Мону. 

Елевонда. Сама написала опис персонажа, сама забула. І Лілея ти впевнена. 

Лілея. Це ми ще побачимо. 

Елевонда. Це був спойлер до КУТа. 

 Анджамона-Фелітріс Ландваурд

Я добре знала, що так все і буде. Мабуть, подруга здогадалася, як насправді, але тепер всі взнають, що Лефлерс тут, приховати це більше не вийде, але я зроблю все, щоб його виправдали. Я була готова до того, що буде говорити король Ленфалло. 

- Королева Лілея Арде, королева Фелітріс Ландваурд, принц Лефлерс Фенлерс - підійдіть. Я знала, що моє ім'я, сказано так спеціально. Ми спокійно вийшли і виконали прохання.

- Вас двох чекає покарання. А ви містер Фенлерс, повернетеся назад туди, звідки вас витягла ваша дорога подруга. У когось є заперечення в цій залі. Немає, тоді. ..

- Король Ленфалло Монріде, в мене є.

- Міс Ландваурд, ви не в тому положенні, щоб говорити.

- Справді, - я посміхулася, і з викликом подивилася в темні очі короля.

Ви не змогли захистити принца Магнілора і країну від небезпечного артефакту, якого там взагалі не повинно було бути, або ще краще взагалі знищений. Тому знаєте, положення у вас ще гірше. 

- Нічого не хочете пояснити? - передала телепатично. 

- Вам це не потрібно.

- Що ж, королево Фелітріс, можете говорити. 

На моєму обличчі заграла переможна посмішка. Все йде за планом. 

Анджеліка Ланден. 

- І як вам такий розвиток подій? - ми навіть не здивувалися на несподівану появу Ели. Вона посміхалася. 

- Цікаво. Тут справжня драма розгортається. 

- Може бути. 

- Але я чомусь не думала, що вони до такого дойдуть. 

- Ще одні, які вирішили, що магію можна обійти, - зневажливо сказала вона, але мені здалося, наче вона говорить і про себе. 

- І ти теж? - Аделі випередила мене з цим запитанням.  

- Так, завжди недолюблювала це все. Для мене це було так, що це забирає в мене свободу вибору. Але це нерозумно, - Ела подивилася на Аделі. 

- Не починай. 

- Ело, а з королем щось не так? 

- Ви теж це зрозуміли? 

- І хто він? 

- Згадка про минуле.

- Він темний?

- Це ж видно одразу, - сумно посміхнулася вона. 

Це було дивно говорити з тою, хто наперед знає, що з нами буде і розуміти те, що розказали це саме ми, а Елі потрібно було тільки записати, хоча в реальному, прийшлося згадувати і вигадувати самій. Складно це все. Ще й ці світлі і темні версії, коли зовсім не зрозуміло хто перед тобою. 

Далі почала слухати, що говорить Анджамона і зрозуміла, що на нас зараз чекає ще одна гра, з неповністю правильними версіями, прикиданням і заплутанням всіх.

- Спочатку так не мало бути, але все змінилося ледь не в останню секунду. 

- З того, що ти напишеш? 

- Так як ви тепер багато знаєте. 

- Ясно, Ело. 

Цікаво, що вигадає Анджамона? 

Анджамона-Фелітріс Ландваурд

Я подивилася як всі очікують моїх слів, склала всі думки, і впевнено заговорила, знаючи що роблю все правильно.

- Я - Анджамона-Фелітріс Ландваурд, стаю на захист Лефлерса Аріо Фенлерса, в тому що він не робив цей злочин.

- Тоді хто? Я бачу, що у тебе є що сказати, - голос королеви Венельс звучить підбадьорливо і це надає ще більшої впевненості. Завжди добре до неї ставилася.  

- Це була я. 

В залі настає повна тиша. Всі застигають, як під чарами. Я насолоджуюся цим ефектом і продовжую.

- Це я підлаштувала ту аварію, через яку Адріана Ландваурда більше немає з нами, а Елеонора Ландваурд в комі.

Зараз в гру повинна вступити Ессі і Анджеліка, так як остання не вміє приховувати думки. Видати не правду за правду у нас повинно вийти. І сестра не підводить. 

Її погляд виражає такий біль, що я здригаюся. Я справді відчуваю, що це неправильно, не можу дивитися на неї і повертаюсь в іншу сторону. На диво, інші мої знайомі дивляться схвалено, а Анджеліка і Аделі роблять вигляд, що вони взагалі нічого не знають, те саме виражають їхні думки. Серед інших бачу Елевонду. 

- Ела? 

- Знаєш, Анджо, я б повинна була погано ставитися до тебе.

-  Але?

- Я вважаю, що ти все зробила правильно, тільки шкода, що ти не зрозуміла всю правду. 

- Дякую. 

На цьому розмова закінчилася, бо почалася нова дія. На уявну сцену вийшла Корлева Тефлія.

- Анджа, це ж не правда! - я навіть повірила.

Це було сказано з таким болем, що я завмерла, але швидко відповіла.

- Так, але я не вважаю, що це вбивство.

- Що ти цим хочеш сказати, сестро? - холодно запитує Тефлі. 

- Смерть короля була питанням часу. Хоча потім я взнала правду, але було вже пізно. 

Елевонда. Чарівники звичайно. Завжди у них однакова відповідь на будь - яке питання. "це було питанням часу" або "ти знаєш відповідь на своє питання" 

Побачила як на останніх словах, Анджелі і Аделі здригнулися.

- Король Адріан був тим, хто викликав довіру.

- Про королеву Елеонору, ви ж теж, так само скажете, - сумно посміхнулася. 

- На жаль.

- Насправді, в замку нашого батька не любили, зате королеву обожнювали.

- А звідки ви знаєте?

- Я опитувала слуг.

На цих словах я передала йому записуючий пристрій і важливі документи, які мали зменшити моє покарання. 

Король і королева уважно все просканували, потім переговорили між собою і королева Венельс запитала. 

 - Ти готувалася і поясни, щодо того яку правду ти взнала, - але я відчувала, що вона знає все. 

- Я поясню. Королева Елеонора виявилася темною чарівницею, яка зробила таким і Адріана, потрібно зробити все, щоб вона нікому не зашкодила. Тому що, як казала наша знайома, тоді таку темряву потрібно знищити. Я весь час думала не на ту людину і будьте готові до того, що вона захоче захопити владу. 

- Що ж, дякуємо за інформацію. Лефлерс Фенлерс вас виправдано. Вас, Анджамона і Лілея чекає покарання і штраф, ви маєте прийти на суд і тоді буде визначене точне.  А ще, церемонія повинна відбутися.

- Добре. Якщо магію не обійти, то...

Тільки можна попрощатися, - тихо прошепотіла я. 

- Прощавай, Леф. Дякую, що ти в мене був, ти завжди будеш для мене в списку найдорожчих людей.

-  Прощавай, Фелі. І не сумнівайся, ти зробила правильний вибір, - тихо прошепотів він, щоб ніхто не почув крім мене і вже звертаючись до Магнілора.

- Передаю тобі її і хай ти станеш для неї захистом і підтримкою, так само як і вона для тебе.

Ці слова сторонні не почули. Всі будуть бачити тільки те, що потрібно їм. 

Я не обертаючись, велично направилися до короля.

Саме зараз, я була тою Фелітріс, радісною і щасливою і зараз, це не була гра, моя сукня з кожним кроком змінювалося і ставала молочного відтінку. Зачіска теж стала іншою. 

Я підійшла і стала біля Магнілора. 

Елевонда. Уявіть, що в неї сукня молочного кольору. 

- Сьогодні в нашу королівську династію ввійде ще одна людина, принцеса Фелітріс, королева Анджамона, - почав король. 

Але у вас є можливість відмовитися, якщо ви вважаєте ваші заручини не дійсними. 

- Мій вибір був повністю обдуманим і я не зміню своє рішення. 

- Принц Магнілор, до вас те саме питання?

- Моє рішення залишається тим самим. 

- Хай магія об'єднає вас, а ваш стихійний звязок зміцниться. Пройдіть разом світло і темряву.

Нас охопило фіолетово срібне світло.

-  Фелітріс, рада що ти тепер Монріде. 

- Дякую, Венельс. 

- Тепер ти офіційно прийнята в наш рід, і завжди можеш попросити в нас допомоги, але також ти повинна бути вірною нам. 

- І ніяк інакше, я не перейду на сторону Елеонори, хай щоб не було. Клянуся своєю магією - промовила вона рішуче. 

На її руці проявився чорний трикутник від якого пішла чорна лінія обплітаючи її шию. Це називалося прокляття Дельти, якщо чарівник порушував клятву його чекало покарання від магії. 

Венельс на це тепло усміхнулася. Це добре, що така людина як Анджамона перейшла на її бік. 

Елевонда

Від самого початку вона знала, що все так і закінчиться, хоча тоді все було зовсім по-іншому. 

Одна деталь, змінила майже весь початковий задум закінчення книги. У неї в думках було навіть по справжньому повернути пару Лефлерс і Анджамона, але це було поки вона не згадала про стихійні пари. Але зараз історія цих двох закінчилася, тепер їхні шляхи розійшлися і вони добре це розуміють. 

Хоча це не завадить залишитися їм друзями. От тільки, є ще Лея...

Елевонда. Отак прописуєш героїні хорошого персонажа, так їй ще щось не подобається. 

Анджеліка Ланден

- Ти знала, що так і буде, Ело? 

- Ні, я тільки записую про ваше життя. Але ж всі ми знаємо, яке воно непередбачуване. Кінець мав бути набагато сумнішим і взагалі іншим. 

- Чого лише не напишеш в співавторстві з Вічною Апатією. 

- Дивна ти, Ело. І знаєш, порівняно з твоїм даром, це звучить ще дивніше. Подружитися зі своєю апатією, це в голові не вкладається. 

- А я й не заперечую. І знаєш, в кожного свої таргани в голові, в мене ті, які допомагають писати книги. 

- А апатія, яка з неї користь?

- Ображаєш її, всі сумні розділи на ній, тому постійно потрібно контролювати, щоб не перестаралася. В неї навіть ім'я є відповідне - Tea with glass. 

- Ясно. О мені завжди подобалися скляні історії. І часто так?

- Та майже весь час. А ще крім неї є натхнення і фантазія, які постійно відсутні, і замість них уява. Далі книга проходить через літературного критика і перфекціоністку разом з Ельфраґо, які перевіряють книгу на те чи її можна відпускати в люди. Там в них ціла організація. 

Елевонда. "пояснення" Ельфраґо( з мови Аві означає "переклад або трактування" Він відповідає за те, щоб всі слова були правильними і трохи за редагування. 

- Оце так, я думала книги писати простіше. 

- Ти це зараз серйозно?  - ображено прошипіла вона. 

- Все мовчу про це. Але що було в попередній версії розділу?  - я склала 

- О, там була ціла трагедія, як ти любиш. Бідні Лефлерс і Анджамона яких розлучили, і вони не можуть бути разом. Вона стає Монріде, а ще весь план Леї і Мони зруйнувала Тефлія, через це ви посваритеся. Можливо, що потім я б змінила щось на краще для них, але вже в 2021 році, я згадала про ці всі стихійні пари, зв'язки і так далі, і сюжет почав змінюватися. 

- Менше драматизму, Еллі.

І знову те відчуття, коли ти щось знаєш, але не можеш згадати звідки. Я розуміла, що ця фраза була когось іншого, але кого саме? 

- Але ж хіба ти відразу не писала про стихійні пари, чи то я щось плутаю. Ми ж не знаємо, що саме тобі розповіли. 

- Якраз на Аві все записано правильно та ідеально. А в реальному світі, викручуйся Еллі як можеш, от і виходить. 

Я вже розуміла, що це скорочення свого імені, Ела бере, коли говорить про себе з сарказмом.

- Ви уявляєте, я тоді думала, що навіть, якщо ви стихійна пара, то не обов'язково повинні бути разом.

А потім через низку подій, я зрозуміла як насправді, мене скільки років на Аві обманювали, ті кому я довіряла, - в кінці її голос став сумним. 

- Та не може бути, але як? 

- Просто, перед тим мені стерли пам'ять, а потім всім було краще, коли я не знала взагалі нічого. І суть в тому, що все я зрозуміла через нашу звичайну реальність. Та й з Аві все так заплутано, що я ледве змогла скласти пазл правильно. 

- Так, це справді занадто складно. Я взагалі не уявляю, як ти змогла жити з магічним світом, цим даром, так ніби це щось абсолютно звичне. І яке ім'я ти вважаєш своїм справжнім?

- Я завжди хотіла бути чарівницею, тому все магічне сприймала з радістю. Я була щаслива, коли в мене з'являлися хоча б якісь магічні здібності. А щодо останнього питання, на Аві завжди говорили, що можна самому вибирати, яке вважаєш справжнім, тому, в мене подвійне, і магічне і реальне, для мене це важливо.

 - Ясно. А чому скорочують як Несса? 

 - Та я б знала, просто на Аві, хтось скоротив, а за ними вже й всі, але мені воно зовсім не подобається. 

Анджеліка. Ну поки є Тесс. 

Елевонда. Це поки. 

 -  Зрозуміло. А що буде далі?

 - А вам ще все розкажи. Самі згадуйте, - вона посміхається і знову зникає. 

Бал продовжувався. А я думала над тим, скільки всього на ньому сталося. Ми були щасливі за Фелітріс, як вона тепер просила себе називати і Магнілора, хвилювалися, щоб Лея нічого не натворила.   

Думали над тим про, що ми говорили з Елою. Вона виглядала щасливою, але очі в неї були сумні. І взагалі, багато чого не могли зрозуміти щодо неї. 

Елевонда. Навіть я половину не розумію, а що вже говорити про вас тоді. 

Анджеліка. Тебе просто складно зрозуміти, Тесс. 

- І що нам потрібно згадати, хоча я більш ніж впевнена, що і ми з майбутнього.

- Але Аделі, як? 

- Давай просто побудемо до закінчення балу. 

Але мені хотілося додому. В нашу рідну, звичайну, не магічну реальність. Тут мені більше не подобалося, атмосфера починала давити на мене. А ще було відчуття, наче щось повинно статися, забула запитати Елу, чи це часом в мене не такий самий дар як в неї, а то тепер, це вже не схоже на просту їнтуїцію. 

- Ти справді, та хто відчуває, Анджелі, ми однакові в цьому. 

Але її я не бачила, просто почула голос і все згадала. Перед очима потемніло, а картини подій швидко пролітали переді мною. Я повністю згадала все з майбутнього, мабуть, так само і Аделі. 

Зараз мені чомусь дуже захотілося побачити Енгайду. Хоча скоріше всього, вона зможе перенести нас назад, а то набридли мені вже всі їхні інтриги, прикидання, і ще багато чого. Я лише встигла попрощатися зі всіма. 

Як тільки ми підйшли до Ен, все наче застигло. Час зупинився, - посміхнулася я. 

- Ви вже хочете піти?

- Так, Енні, дякую за цю подорож, але нам потрібно повертатися.

- Я теж була щаслива познайомитися з вами. Прощавайте!

- До зустрічі! Ми обійнялися. 

Нас огорнуло світло і відкрили очі ми вже в своїх ліжках.

 - Невже це був сон. Але якщо це так, то він найкращий який ми бачили, - думала так, одночасно і Аделі.

Хоча я б дуже не хотіла, щоб наші нові знайомі нам приснилися, я вже встигла прив'язатися, до кожного з них.

Але тут я почула дзвінкий сміх.

- Енгайда!? Ти тут!?

- Звичайно, і це не був сон, просто я перемістила вас назад, а так як ви начебто спали, от і прокинулися.

- Дякую, ми так боялися.

- Не потрібно. Це справді сталося насправді. Вас двох, ще чекає багато різних пригод і знайомств в майбутньому. А зараз спіть і набирайтеся сил.

Енгайда зникла, посміхаючись. Пророцтво справдилося. Вони згадали і повернулися до початку. Ось це воно і означало. Попереду їх ще багато всього чекає, але приймаючи правильні рішення, вони зможуть пройти все, що приготувала для них доля. 

Елевонда. Все, це кінець. Розділу і його редагування. 

Анджеліка. Аж не віриться, що це справді сталося. 

Аделі. Це була прекрасна дорога ностальгії для нас, дякую Тесс. 

Елевонда. Так, вам теж. 

Анджеліка. Як вам фінал книги? 

Аделі. І на яке покарання заслуговує Анджамона? І чи можна вважати її винною? 

Анджеліка і Аделі. А на цьому ми прощаємося з вами. До зустрічі в післямові і анонсі продовження про нас.