Наші

Він приходить до нас ввечері, оскільки працює сумісником. Я зрідка з ним перетинаюсь. Однак, кожна зустріч супроводжується тривалими і змістовними розмовами. Особистість він цікава, різнопланова. Дуже тонкий поціновувач і хороший оповідач. Його цікаво слухати і цікаво йому розповідати. Якщо є така можливість, я посуваю нагальні справи, щоб поринути у світ цього художника життя, та почерпнути цікавий досвід, чи то мандрівника всіх часів, чи то романтика зоряних світів, чи то творця дачних просторів.

Пан Лавандовський має близько 70-ти років, худорляву статуру та світлі молоді очі. Вже трохи згорблена постать, безшумно, як древній жрець, обходить , дивакуваті, лише йому відомі в нашому офісі, маленькі деревця у горщиках, поливаючи з високого фарфорового кавника з довгим носиком. Потім, неспішно піднімається крутими сходами до мене на другий рівень. Вітається, намагається зчитати з мого вигляду, чи готова я до розмов, чи затиснута рутиною, без змоги вирватися. Цього разу я сама провокую: «Як ваші справи?» І пан Лавандовський усміхаючись остаточно піднімається, сідає поруч на стілець і пояснює хто є нудною людиною. За його версією, це той хто розповідає, як справді його справи, жартома натякаючи на себе. Він також повідомляє про свої кепські справи, оскільки в нього був складний тиждень: два ювілею, одне весілля і ще один ювілей попереду. Далі наші розмови точаться навколо поцінування напоїв власного виробництва типу: наливки, тернівки, слив’янки, вишуканого самогону, виготовленого з перебродженого винограду чи старого вишневого варення. Завершуємо цю розмову тим, що вже восени плануємо поїдку по терен, що росте вдовж залізничної колії Прилуки-Гребінка.

Потім він розповідає про містечко звідки він родом, розвінчуючи нав’язані стереотипи про багатонаціональність цього міста. Розповідає про справді багату культуру і різні впливи на неї, і про історичну спадщину, яку можна нищити, а можна примножувати.

Ще чорна, акуратно підстрижена, борідка і сиве густе хвилясте волосся, тонкий ніс і злегка зі східним скосом очі. Він може бути греком або євреєм, може бути вірменином або татарином, може бути з домішками східної азійської крові, зрештою він може бути поляком чи росіянином, але він українець.

Наші стосунки дружні, і я можу дозволити собі запитати особисте: «Ви з тих з радянських часів, об’їхали весь радянський союз, Ви тепло загадуєте часи коли, належали до багатонаціональної групи радянських інженерів. Я ніколи не чула від Вас російську, хоч гадаю, Ви нею володієте досконало. Чому Ви розмовляєте українською?» Його відповідь проста: «Бо це моя рідна мова.»