Закохатися в хакера

Як я пам’ятаю, того дня я сиділа в гуртожитку і намагалася сконцентруватися на навчанні. Перегортуючи конспект з фінансового обліку, намагалася вчитатися в зміст проведень з минулої теми. Та постійно від навчання відволікав Viber.

До кімнати зайшла сусідка Марина. На ній була нова сукня. Вона дістала з своєї сумочки айфон. Я подивилася на неї. В її завжди водилися гроші і не мало. Казали, що Марина працювала моделлю для одного глянцевого журналу за непогані гонорари. Я не розуміла навіщо тоді навчатися на бухгалтера, якщо є можливість заробляти чималі гроші. Хоча, як казала моя мама, освіта не камінь – за плечима не носити.

- Свєтко, ти збираєшся на вечірку з приводу Хелловіну? – запитала вона мене.

- Не знаю – знизувала плечима я, розуміючи що туди потрібно вдягнути якийсь костюм. Якого в мене не було. І грошей на його купівлю наряд чи знайду. Моєї стипендії ледь вистачало на прожиття. Мої батьки також мені не допомагали фінансово. Вони і самі ледве зводили кінці з кінцями.

- До живемо побачимо – додала я і спробувала змінити тему – ти готувалася до контрольної з господарського аналізу?

Але мою сусідку не так просто було відволікти від теми.

- З грошима напряг – Марина співчутливо поглянула на мене.

Я не відповіла. Що мені було відповідати? Та на мені светр в якому я ходила до одинадцятого класу. А зараз я все-таки на другому курсі університету. Тому зітхнувши, втупилася очима в конспект.

- А ти не пробувала знайти підробіток? – моя сусідка подивилася на мене.

- Та боюся, що буде важко поєднувати з навчанням – відповіла не відводячи очі від конспекту.

Марина мовчала про щось розмірковуючи. Потім вона поглянула на мене. З її проникливого погляду стало зрозуміло, що вона хоче про щось запитати. Я подивилася на неї.

- А як ти відносишся, щоб стати моделлю? – сусідка посміхнулася.

- Ой – мені здалася її пропозиція не серйозною.

- Підійди-но – скомандувала вона мені.

Я її послухала, бажаючи завершити цю дурну розмову.

- Повернися – продовжувала Марина.

- Ну як? – повернувшись і запитала в неї.

- А в тебе непогані дані – мовила вона – давай я познайомлю тебе з моїм агентом. Він проведе з тобою співбесіду.

- Ні. Не потрібно.

- Як хочеш. Добре я побігла а то по Новій пошті вже мали б доставити нову сумочку. А то ця стара.

«Та ти ж її купила місяць назад» - подумала я, але промовчала.

На тому ми і закінчили розмову. Через якийсь час, коли вже конспект набридав моїм очам, я вирішила посидіти в фейсбуці.

Вночі мені не спалося. Я все розмірковувала про пропозицію Марини. А що якщо вона права і з мене справді вийшла непогана модель. Можливо варто погодитися. Ще ж ще не факт, що мене приймуть. Можна сходити на співбесіду. Мене ж ніхто не примушуватиме.

Вранці ми з Мариною пересіклися на кухні. Я запитала в неї:

- Слухай а в тому твоєму агентстві платять добре?

- Я бачу ти не проти – засміялася вона – от і гаразд я зателефоную зараз агенту і домовлюся про вашу співбесіду.

Мені хотілося сказати, що я ще не вирішила. Та сусідка вже кудись телефонувала. За хвилину вона сказала, що відведе мене за адресою на зустріч об другій годині.

- Добре – погодилася я, подумавши «Будь що будь».

Після обід я йшла з Мариною на студію де вона працювала. Ми піднялися на п’ятий поверх десятиповерхівки. Студія, як виявилося, була переобладнана з чотирьох кімнатної квартири. Мені стало якось не пособі.

- Не бійся. Не покусають – Марина підбадьорила мене.

Я зирнулася навкруги. Кругом були якісь фотокамери. До нас підійшов якийсь чоловік. На вигляд йому було близько сорока п’яти.

- Знайомся це Світлана – промовила Марина, дивлячись на мене.

- О приємно познайомитися. Мене звати Андрій. Я агент з підбору кадрів – відрекомендувався чоловік і улесливо сказав – Світлана гарна ім’я. Мені подобається.

- Дякую мені також приємно познайомитися з вами – випалила я. Чоловік був одягнений в елегантний чорний піджак та синю сорочку. На шиї в нього висіла золотий ланцюжок. Це створювало враження солідності фірми.

- Ой не потрібно цих формальностей. Можеш на ти.

Я кивнула головою.

- Проходь сюди – вказав він рукою.

- Я вам не потрібна – промовила Марина.

- Так може йти. Ми і самі справимося – відповів агент.

Моя сусідка пішла. Ми залишилися вдвох. Андрій запропонував мені кави. Я відмовилася.

- Ну як хочеш. Ти не соромся сідай – він вказав мені на дивам. Після того, агент взяв стілець і сів напроти.

- Давай для початку складемо твою анкету. Розкажи хто ти? Чим займаєшся? Де навчаєшся.

Я почала розповідати. Він усе уважно записував, киваючи головою і кажучи увесь час «угу».

- Я яка заробітна плата? – запитала я, після складання анкети. Це питання мене хвилювало найбільше.

Андрій посміхнувся і відповів:

- Буває по різному. Все залежить від старань.

Мені його відповідь була не зовсім зрозумілою, але я вирішила не уточнювати. Вирішила, що потім розберуся.

- А ти можеш попозувати я тебе по фотографую.

Мовивши це він почав виставляти світло. Коли все було готово ми почали. Я почала ставати то так, то так, а він фотографував. Агент казав, що в мене непогано виходить і дуже гарна фігура. Так в мене дійсно була дуже непогана зовнішність.

- Мені подобається твоє біляве волосся – агент торкнувся його.

Ми зробили ще декілька фото. В решті-решт ми сіли на диван і Андрій почав показувати мені мої фото. На них я виглядала просто прекрасно. Та й фото були класними. Певно він непоганий фотограф.

- Нам зараз потрібна модель – агент подивився на мене – яка могла прорекламувати відомий бренд бюстгальтерів. Ти б змогла б сфотографуватися в нижній білизні.

Ні напевно це не моє – подумала я і вже збиралася відмовитися. Та Андрій продовжував:

- Якщо в тебе вийде, то одразу після проби сфотографую тебе для цієї фірми. І оплачу одразу після фотосесії.

Він дістав з кишені сто доларову купюру. В мене перепинило дух. Моя стипендія була меншою ніж ця сума. Чому б не попозувати.

- Ну давайте спробуємо – сказала я не невпевнено.

- От молодчина. А ти смілива – похвалив він мене.

Я почала роздягатися. Щось інтуїтивно мені підказувало, що мені потрібно йти звідси. Але долари, які лежали на столі ніби прив’язували мене. Агент сказав, що я нічого так сексі. Посмішка з’явилася на моїх устах.

Спочатку він сфотографував мене з переду, а потім з-заду. Потім Андрій запропонував прилягти на диван. Я послухалася.

- Ти те що потрібно – клацав він камерою – а можеш зняти бюстгальтер.

Ця пропозиція видалася дивною і не прийнятною. До мене дійшло, що сто баксів просто так не будуть платити. Я зрозуміла, що маю швидко йти.

- Ой вибачте. Мені пора – спробувала стати з дивану. Але агент притиснув мене назад зі словами: «Курва куди зібралася».

Я спробувала закричати. Але він розсміявся, сказавши, що тут добре ізольоване приміщення і мене ніхто не почує. Він роздягнув мене силою швидко і почав мацати. Спершу я пручалася. Але після двох добрячих ляпасів по обличчю, я просто закрила очі плачучи. Те що відбулося далі не важко вгадати. Він мене зґвалтував.

Коли все скінчилося, Андрій порекомендував мені не заявляти в поліцію. Буцімто в них там все схвачено. І зі мною розправляться. Та і рідних знайдуть.

- Раз ти така бриклива – то будеш працювати в нас по веб камері – сказав він на сам кінець.

Я подивилася на нього. Невже я мала ще на них працювати. Тільки тепер до мене дійшло, що я попала в порнобізнес.

- А не замочеш. – здавалося ніби він зрозумів про що я думала - Твої оголені фото будуть бачити всі твої одногрупники і все твоє рідне село.

Я мовчала, відчуваючи себе сплюндрованою і розтоптаною.

- Прийдеш завтра о восьмій сюди. Тобі розкажуть що робити – продовжував він – Тобі зрозуміло.

Я покивала головою.

- А тепер йди геть звідси!

Другий раз пропонувати мені не потрібно було. Я вхопила свої речі і відбігла з квартири.