Причарувала

Причарувала

Я думаю, яка ж на смак Вона?

Мабуть, як келих чорного вина.

Але порадить мудрий сомельє:

Не по ковтку, а всю за раз – до дна.

Ким би для мене по життю була?

Сплав материнства, цноти і гріха.

Вона ж бо уособлення Мадонни,

Як мрія ще не справджена моя.

Від неї пахне квітами й вогнем.

Торкнешся – тобі руку обпече.

Та я завжди готовий стати полум'ям

Й лягти на її відьомське плече.

Від неї мені холодно і жарко,

Чекаю не обіймів – покарання.

Нехай крізь біль мене до себе горне,

Мені ж бо головне – її увага.

Для неї новий світ я тут створю,

І через всі проблеми проведу.

Бо саме цим виказую кохання,

Коли несамовито так люблю.

(03.11.23//31)