Щастя, яке не треба шукати
У мого кота є плащ-невидимка.
Про це розповів мені Кузя учора.
До мене заліз мій Кузьма під перинку,
Я казку йому розказала про гнома.
І часто, як ніч моє місто вкриває,
І місяць на небі колише хмаринки,
Із Кузею ми під плащем тим блукаєм,
Й дивуються щиро зустрічні хатинки.
Мій кіт розповів, що як довго блукати,
І вірити щиро у здійснення мрії,
То можемо щастя своє відшукати,
Як в скриньці Пандори шукають надію.
Ми довго блукали й Здоров’я зустріли —
Воно їло стиглі смачні помаранчі.
Ми слід дуже швидко його загубили,
Й зустріли Багатство у золоті й парчі.
Була тут й Удача, зустріли й Кохання.
Самотні чомусь і жертовні до краю.
Було би Терпіння. І десь на світанні...
Не зараз... Я потім когось покохаю...
Синицю у небі Удача шукає...
Погордливо дивиться дивне Багатство,
Терпіння неквапом від мене втікає.
А де ж заховалось омріяне Щастя?
Шукали весь вечір те щастя жадане,
Аж плащик чарівний порвався об терни.
А щастя — пухнасте, руде і кохане,
Всю ніч під перинкою спало у мене.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!