Гірко
Спускається Муза з гірки
З сусідськими дітлахами.
Кричать їй світанки: «Гірко!»
Так, гірко, поети, з вами.
Куштуєте тільки амброзію...
Кохаєтесь тільки з Вітрами...
І майже завжди в дорозі ви,
Так, гірко, поети, з вами.
Слабкі і такі незахищені,
І любите мильні драми,
У світі ви ще не знищені,
Так, гірко, поети, з вами.
А рими — велично і дзвінко —
Укотре мене гукають...
Буває й поетам гірко...
Та люди про це не знають.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.