****

По правді, страшно не померти

І не згубитись десь в пітьмі.

В житті страшніше не любити

Й не мати друзів по душі.

Не боязко зійти зі шляху,

Що терном весь заріс зрання,

Бо більше горе всього часу

Цілющу кров, пролити навмання.

Звернути на стежині долі,

Чи може сісти й відпочить

Все ж краще ніж іти поволі,

Коли душа не хоче жить.

Люби людино й схаменися,

Страшніше в муках жить щодень.

На мить одну ти зупинися,

Дай волю всім співать пісень.

Впади. І встань же ти поволі

Все ж краще ніж лежати там.

У цьому світі навіть зорі,

Впадуть, щоб знову сяять нам.