Діалог в саду

43045
Публікація: 30.01.2024
Вірш
Завершено

У тім Мінливім саду з якого згодом виростуть багатоповерхівки,

Ми сиділи в альтанці навпроти одне одного

І говорили про твою непевність, і про те чому

Ти не можеш дозволити себе полюбити.

Якщо це були відмовки — то, браво! я визнаю —

Гра у щирість вдалася, талант я оцінюю високо,

Коли твої очі немов проривалися крізь пітьму

А вуста говорили: « якби ж ти зустрівся мені раніше,

Задовго до болю».

«До нього?»

«Так, до нього, до першого, розумієш, я, —

Я всього кілька кроків не дійшла до твоїх обіймів,

А він обезкрилив мене і я стала безнадійно земна,

А такою, повір, я й даром тобі не потрібна. Віриш?»

«Я тебе проведу».

«Ні, не потрібно, прошу, не заходься віршами.

Обійми мене, чуєш? Просто мене обійми.

Допоки я зможу цілунком безрадісним втішити,

Я ще трохи побуду у нашім з тобою саду».

13.01.2024

Щоб оцінити твір, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Коментарі