Надія

Поки світ догорає в останньому танці Шиви,

Розбивається, ніби зранена вибухом шиба,

Поки вовк доїдає сонце, й зневажені всі завіти,

Так хочеться бути легкою, мов промінь світла.

Попри все, що передрікає зрадливий фатум,

Поки ми виживаємо і проживаємо втрати,

Поки світ розсипається, ніби зірвана низка коралів,

Вірші, повні любові та люті, звучатимуть далі.

Бо все, що потрібно - затята безстрашна віра,

Що ти не один в боротьбі зі скаженим звіром.

Поки сурми кличуть в щоденну пекельну битву,

Серце, повне жаги та надії, триматиме ритм.