Застиглі серця

Дрімучий ліс, осики й ниви

Навколо мов і ні душі

Та чути наче шум колише

Поміж товстих стовпів дубів

Це не вітри гуляють лісом

І не шумлять джерела з гір

Це так земля що кров'ю вмита

Вдихає тяжко з під могил

Гуляють лісом душі чисті

Крокують сповнені добра

Та плачуть молоді, бо вбиті

Не вернуться у дім тепла

Їх хата зараз домовина

Їх тіло крижане мов лід

І лиш душа роками гріта

Тепер на небо відлетить

Болить те серце,що не б'ється

Бо мати плаче і кричить

І припадає на коліна

Там син навіки вже лежить

І стихне горе стихнуть крики

Завмре і листя на гілках

Залишиться лиш ненависть у серці

Та біль, застиглий у очах